Боротьба з Мартинівським скарбом.

( антиукраїнський космос )
Сьогодні шукаючи одну книгу, потрапила в руки інша, у якій йдеться без перебільшення паплюження Мартинівського скарбу, зокрема тої вишивки. Книгу написав  Яків Гордієнко "... 50 нарисів з українського примарознавства"  Київ Дуліби 2014 ,  216 сторінок.
38 примарою у цій книзі, сторінки 144-147  виступає "Вишиванка", де автор Гордієнко спростовує тезу : "Вишиванка - споконвічний елемент української народної культури".
Гордієнко спирається на дослідження однієї росіянки  (?), щодо вишитої української сорочки, зокрема йдеться про  срібних чоловічків з Мартинівського скарбу.
Отож, що  не так  по Я. Гордієнку   з вишивкою з Мартинівського скарбу :
1. Вишивка на срібних чоловічках подібна на вишиту "манішку української сорочки". але з самої "подібності" не можна робити "глобальні висновки".
Мій коментар: Прикраси на грудях людини у вигляді ланцюга, пекторалі, медальонів і т.п. , вишивка краю одягу - мають зовсім  відмінний вигляд від вишитої   даної сорочки .
2. "... чи саме словян зображують ці фігурки - чи саме в сорочки ( а не каптани) вони одягнені ?"
Мій коментар:  Фігурки срібних чоловічків були знайдені разом із характерними прикрасами, які носили ранні словяни. Каптан (кафтан - рос.)  це мається в основному верхній довгополий одяг. Навіть, якщо  чоловічки заправили поли каптанів у штани - то вишивка каптана залишилась !?:))
3.  "... їх на повному серйозі вважають зображенням інопланетян , оскільки їх головні убори надзвичайно схожі на космічні шоломи..."
Мій коментар: Далі, на повному серйозі Я. Гордієнко мав би подати точку адресу того, хто це придумав, але цього немає !?? Це у публіцистиці є такий дешевий прийом - коли на основі чогось неймовірного чи дурного прикладу красять усіх нормальних в один колір.
4. Далі говориться про "сільську вишиту сорочку", яка появилась після заміни курних печей на напівкурні і сталося це лише в кінці 18 ст.  ..
Мій коментар : Тут Гордієнко суперечить сам собі - бо говорив, що " вишите вбрання ... вважалося розкішшю"..  Але хтось говорив, що ті срібні чоловічки з Мартинівського скарбу   зображують простих сільських  парубків !?:))
Наші науковці крім Мартинівського скарбу перераховують ще вісім подібних скарбів тих часів - І. О. Винокур, Д. Я. Телегін  "Археологія України" Тернопіль 2008, С. 302..Тобто в цілому Мартинівський скарб не якимось відокремленим та унікальним.
   Варто, напевно Україні видати розкішний  фотоальбом з тими всіма мартинівськими скарбами, написати справжні наукові коментарі і спростування, подати усі "космічні" і некосмічні версії у додатках. Частину тиражу  альбому надрукувати англійською мовою, бо частина Мартинівського скарбу є у знаменитому  Британському музеї !!!
   У знаменитій золотій скіфській пекторалі, два центральних персонажі шиють не просту куртку і мають у руках голки !  А десь через одну тисячу років, наші предки навчилися вишивати, маючи голки !!!:))

Мартинівський скарб - 3.

3. Вісники-жерці Триглава.
Незвичайні голови срібних чоловічків з Мартинівського скарбу заставили мене шукати щось подібне в описах слов,янських богів. І знайшлося !
"У Щеціні був ідол, іменований Триглавом, якого життєписець  св.  Оттона  Бамбергського назвав найвеличнішим божеством словян. Другий  життєписець зазначає, що Триглав  зображався з трьома головами, котрі означали три царства: небо, землю і пекло. Очі й вуста його були запнуті шитою золотом габою, щоб він не міг бачити і гудити людські хиби. Храм його був  дуже ошатний.  Там зберігався  золотий та срібний посуд, буйволячі роги для пиття і для труб, велика кількість зброї та різних припасів, щецінці віддавали туди десяту частину воєнної здобичі. На честь Триглава відбувалися свята із священними іграми, танцями та бенкетами.  Триглаву поклонялися і в інших місцях Словянщини..." -
"Виклади давньословянських легенд або міфологія" укладена Я. Ф. Головацьким "  Київ Довіра 1991, с. 25. .
Цілком очевидно, що лиця срібних чоловічків закриті двома половинками покривала розшитого золотом, на якому тільки контуром позначено очі. Зверху на голові у двох чоловічків сонячна корона із променями, які очевидно символізують Схід і Захід, коли видно сонячні промені Сонця. Найвідоміша скульптура із сонячними променями    на голові - статуя Свободи у Нью-Йорку. Є ще подібна, але сидяча Свобода на фронтоні одного львівського музею. Тоді два інших срібних чоловічка символізують Північ і Південь. Із збережених трьох коней два мають  позолоченні гриви і копита також  позолоченні у вигляді променів-полумя. Це  сонячні коні, Денні коні, третій кінь має трохи інакший вигляд, більша заокруглені форми  без позолоти, очевидно - це кінь Ночі, символізував нічний час.
Скіфське племя массагетів приносило у жертву Сонцю коней. "Значення цієї  жертви таке:  найшвидшому серед богів приносять у жертву найшвидшого  серед усіх тварин." -  Геродот кн.1, 216. .
У колективній праці  українських істориків "Давня історія України" Київ Либідь 1995 ,кн.2, С. 44  є реконструкція Мартинівського чкарбу: як усі чотири чоловічка  срібних і вісім коней помістили на груди одного бородатого чоловіка, коні тут   "біжать" до чоловічка !??
Тепер цілком очевидно, що бородатих чи ні  чоловіків має бути  аж чотири і  кожному має бути на куртку  нашито по одному срібному чоловічку і два різних  коней - День і Ніч., які біжать від  срібного чоловічка в протилежні сторони... у всі чотири сторони Світу .
Нашиті чоловічки і коні на одягу вісника-жерця  були своєрідним пропуском, паролем, символом  жрецької влади . Очевидно, що  жерців-вісників супроводжувала охорона. Бо зокрема у іншого словянського бога - Святовита було 300 вершників і 300 піших воїнів....
Також очевидно, що монахи, які описували життіє  єпископа Оттона не все сказали, записали про  Триглава, а вибрали, що їм більше підходило. Затуляючи  очі Триглаву очевидно не тільки для того, щоби він не бачив гріхів  своїх віруючих, але й сам погляд бога Триглава міг бути страшним і смертельним - удар блискавки !?
Згадаємо повість Миколи Гоголя "Вій" і самого   Вія...  Місце народження М. Гоголя і, як і знайдення Мартинівського скарбу належать до однієї полоси поширення пеньківської археологічної культури !..
Срібні чоловічки наче сидять на лаві, чи в кріслі, а не танцюють, поклавши руки на колінах. Спеціалісти по жестах  говорять, що руки в боки - це один з найпоширеніших агресивних жестів !! А в даному випадку срібний чоловічок (копія Триглава) так і говорить кожному своєму віруючому:  - А ну, розповідай, що там у тебе сталося, чи що зробив ??
Не страшний бог не міг контролювати своїх віруючих...
    Очевидно, що напад кочівників  був досить вдалим і вісники Триглава навіть не встигли на коней і всі їхні відзнаки дісталися ворогові....
Коли боги не справлялися з своїми обовязками  - то віруючі чи їх правителі проводили релігійні реформи, і у Володимира Великого бачимо головним богом  Перуна !
Як бачимо Триглав не зміг протистояти аварським жорстоким кочівникам (обрам) і йому прийшлося дати місце іншому богові.
За Клавдієм Птоломеєм у "Географії" границя між Германією і  Європейською Сарматією (Скіфією)  проходила по річці  Віслі. Щецін знаходиться на річці Одрі - це на захід від Вісли.
Тобто землі між Віслою і Одрою не могли бути батьківщиною для словян, словяни сюдт прийшли і зайняли ці  германські землі...
    Цілком можливо, що місто яке було пограбоване загоном кочівників було не дуже далеко від нинішнього місця знаходження Мартинівського скарбу !?
    Можливо, що в цьому племінному центрі була й християнська церква, яка також була пограбована.
   Дослідження Мартинівського скарбу ще не закінчено !
             доповнення:
     Пантеон скіфських богів був семи-божий (Геродот кн. 4, 59) . Пантеон язичеських богів  Володимира Великого (Красне Сонкчко) влючаючи бога Вогню також був  семи-божий. Триглав - це три-божжя, тріумвірат, який не справився із своїми завданнями і всю владу одноосібно  пізніше було віддано небесному богові - Перунові.  Те, що "пеньківці"  вважали, що підземний світ - це світ пожираючого вогню дає підтвердження у наш час археологія :
    " Поховальний обряд пеньківської культури характеризується трупоспаленнями, які здійснювалися на стороні..." -    І.С. Винокур, Д. Я. Телегін  "Археологія України"  Тернопіль 2008, С. 302 . ...

Мартинівський скарб - 2.

2. Походження скарбу.
Хто глибше цікавиться вишивкою, той напевно добре знає срібні фігурки чоловічків, які вбрані у вишиті сорочки !? Науковці й досі не визначились, а яким чином міг виникнути такий скарб ?? Адже рівень розвитку тогочасного суспільства, як землеробського та кочівничого не передбачав лихваря одноплемінника, який міг зібрати такі різнородні  срібні речі: звичайні прикраси, речі християнського обряду і язичеські сакральні речі ?
Отож найбільш вірогідний варіант походження цього скарбу:   Якась частина кочового війська  здійснила похід на землеробські племена пеньківської культури. В результаті чого було пограбовано місцеве населення, а також хра християнський і язичеський. Очевидно після цього було  поділено награбоване на такі групи: золоті речі окремо, монети золоті і срібні також окремо, дорогоцінну зброю окремо, а  інші срібні речі, як малоцінні попали у так званий нині "Мартинівський скарб".
І ось кочівники повертаючись із награбованим і очевидно з  бранцями зупинились на ночівлю на землях нинішнього села Мартинівка. В ночі один бранець викрадає із воза цей Скарб , де є цінні для нього речі ... і закопує його в землю...
  Тепер про вишивку. Ось два важливих речення із  розповіді про сорочки і вишиття на них професіонала своєї справи :
"С. 37 Однією з найдавніших технік народного вишивання є так зване заволікання, що  наслідує перетикання на ткацькому станку і дає змогу створити строго геоматричні візерунки."
"С.41  Винятково геометричний характер узорів відтворює архаїчні форми..."  - Катерина Матейко "Український народний одяг" Київ Наукова думка 1996 рік видання.
       Вертикальний ткацький станок  в Україні відомий з Трипільських часів, це роки  41000 - 3600  р. до н.е. -  Н.Б. Бурдо, М. Ю. Відейко "Трипільська культура"  Харків, ,Фоліо, 2008, С. 388 ...
Найдавніші зразки тканини в Україні були знайдені в Джанкойському районі в Криму , це катакомбна культура - 20-16 ст. до н.н. .- "Словник-довідник з археології"  укладач Н.О. Гаврилюк , Київ  Наукова думка 1996, С. 282. .
Бачимо, що помірні кліматичні умови давньої України сприяли  розвитку ткацтва і ношення одягу з тканин на основі льону і коноплі... Прикрасити скромною вишивкою тодішній одяг для наших пра...бабусь не було  великою проблемою.
Крім археологічних даних про ткацтво на наших землях є і письмове свідчення про вишивання !
"С. 106 При в,їзді в селище Аттилу зустріли дівчата, що йшли рядами під тонкими білими й дуже довгими покривалами. Під кожним покривалом, які підтримували ідучи з обох боків жінками, знаходилося по сім і більше дівчат, що співали скіфські пісні..."
"С.109  Тут жила дружина Аттіли. ... Вона лежала на мягкому ложі: підлога була вис телена шерстяними килимами, по яких ходили. Царицю оточували багато слуг, служанки, що сиділи навпроти неї на підлозі, вишивали різнокольорові узори на полотняних тканинах..."  це правдива розповідь візантійського посла  - Пріска Панійського,  взята із книги  Анатолія Кіндратенка "Європейські гуни в описах давніх авторів" Харків 2007 р. ...
Широка вишита полоса на сорочці від горла до самого пояса зображена на срібному чоловічку, очевидно оберігала   самого чоловічка і його важливі органи тіла: серце і живіт....
Отож чотири срібних чоловічка у вишитих сорочках, наукових заперечен на сьогоднішній час не мають зовсім !!
Але незвичайні голови цих чоловічків  заводять у глухий кут усіх дослідників цього  Скарбу !?

Мартинівський скарб - 1.

1.  Провокація проти вишивки, українців та України.
Моя мама майже все своє життя вишивала. Щоби прожити на малу зарплату вчителя початкових класів , був період, що вона вишивала серветки і доріжки і здавала їх в комісійний магазин у Львові щоби заробити трохи грошей. Вишивала  ще подушки, рушники, краватки (галстуки) , картини. Збереглася картина із вишитою чашею, книгою і різними квітами, рік вишиття 1958 . Довгий час у нас зберігався мамин  костюм із вишивкою  (низзю - здається), який складався з плаття і безрукавки типу - болеро. Пошила цей костюм місцева майстриня - Нємчикова. В кінці свого життя мама вишивала косметички, які дарувала своїм знайомим. Тому для мене вишивка  це не якась  малознайома річ.
А зараз вишита сорочка в Україні стала ще одним впізнаним символом у всьому світі українців !Але не все так безхмарно.
У Львові вже кілька років проводиться "Марш Величі духу",  присвячений створенню дивізії "Галичина" у складі тодішньої нациської Німеччини. Дивізя існувала з 1943 по травень 1945 років. Дивізія  літом 1943 року вперше попала на німецько-радянський фронт і в Бродівському котлі була розгромлена, із 11 тисяч чоловік дивізії  загинуло 8 тисяч (дані вікіпедії). В кінці війни дивізія нараховувала 12 тисяч.
За даними вікіпедії - Українська Повстанська Армія реально існувала від 1942 до 1953 рр.За цей час у неї прослужило до 400 тисяч чоловік.Найбільша кількість була у 1944 році від 25 до 200 тисяч. Офіційне свято створення УПА вважається і прийнято 14 жовтня в день св. Покрови, яка  ще раніше була покровителькою  Козацького війська.
Якщо врахувати, що для діяльності УПА приймало участь все свідоме населення України і українських земель, яке забезпечувало свою Армію розвідданими, продовольством, спорядженням, зібраною і відремонтованою зброєю, транспортом (конями, возами) то тут, очевидно рахунок піде вже на мільйони...
   Якщо після 28 квітня 2018 року у засобах масової інформації Кремля й Заходу  появиться інформація, про те, що у Львові пройшли у вишиванках молоді люди, які вшановують військовий підрозділ нациської Німеччини - то можна буде сказати, що антиукраїнська провокація цілком вдалася !
Напевно там скажуть: Ось бачите, що в Україні робиться на заході, то можна зрозуміти Росію, яка дуже допомагає на сході  повстанцям -сепаратистам...
Сьогодні, ми чомусь забули, як для визволення Н. Савченко українська діаспора по всьому Світу організовувала протести.... Але ж  чергова російсько-українська війна триває   й сьогодні !!! І якщо нам буде раптово потрібна світова підтримка небайдужих людей - то таких можна буде  і не зібрати сьогодні.... Дякуючи вдало проведени м операціям ворожих до  України спецслужб.
Де-хто може сказати, що це історичні дрібниці !? І буде правий спочатку.
Але згадаємо, таку "дрібницю " у польсько-українських стосунках, на яку з самого початку нормальним чином не відреагувала наша влада і наші компетентні люди.
Нинішня польська влада прийняла державні документи,  дозволила реконструкції, зняла фільм і настроїла польське суспільство в цілому проти України,  використовуючи брехню і напівправду всього ОДНОГО  кривавого  1943  року в україно-польських відносинах.
Якщо становище у Світі погіршиться, чи  в нашому регіоні буде й далі погіршуватись, то що буде з тисячами українців,  проживають у Польщі   чи де інде, мільйонами, які проживають в Україні ???
   .Робити майстерні провокації навчають у багатьох військових  і спеціалізованих закладах Світу .... пам,ятаємо про це...

Мартін Поллак про Буськ.

Кожна згадка про моє маленьке містечко Буськ (давньоруська назва - Бужеськ)  у літературі викликає непідробний інтерес, а ще тим більше, що автор з чужих країв.
У Чернівцях 2017 року у видавництві "Книги 21"  при допомозі австрійських структур вийшла книга  Мартіна Поллака "До Галичини" у підзаголовку пишеться "Про хасидів, гуцулів, поляків і русинів. Уявна  мандрівка зниклим світом Східної Галичини та Буковини."
Книга ця була написана ще у 1984 році. Цікава історія появи цієї книги. М. Поллак був журналістом  у 1980 році, коли Польща  виривалася із Комуністичного світу  і його послали сюди писати про це, але дальше аеропорту він не ступив.
І Мартін сів і написав цю книгу, про землі у яких він не був. Використовуючи цитати місцевих письменників, тодішні газети, путівники., статистичні дані і ще тогочасні фотографії, яким цей край був в часи  Австро-Угорщини...
Книга без сумніву буде дуже цікавою для істориків, які  досліджують ці часи, і звичайно усім  краєзнавцям.
З німецької книгу переклала Неля Ваховсська.
Отож про Буськ , С. 230:
" За кілька кілометрів на північ від Красного на широкому стику  Бугу і Полтви лежить містечко Буськ, шість передмість якого сполучено з центром понад тридцятьма мостами,  за що містечко не надто серйозно називали галицькою Венецією. У Красному можна було сісти на поїзд до Бродів..."

Скіфія Йордана.

Читаючи поверхово твір Йордана " Про походження і діяльність гетів." складається враження, що коментатори понизують значення цього твору. Зокрема Скаржинська (1960 рр.) пише, про  " тендеційні спроби встановити уявний історичний ряд: скіфи -  гети - готи" - "Иордан. Гетика. перевод Е. Ч. Скаржинской" ВД "Сварог" Москва 2016, С. 57.
Але ж у самій  "Гетиці" Йордан більше десяти разів пише про Скіфію, як про землю, державу, географію...
1. сторінка 72 - 17 параграф  . говориться проте, що ріка Вістула (Вісла) розділяє землі  Германії і Скіфії.
2-3. с.76-27 - військо готів прийшло у землі Скіфії, яка на їх мові (скіфській-?) називається Ойум.   Тут ще згадується крайня частина Скіфії біля Понтійського (Чорного) моря.
4. 78-30 - на цілу сторінку є географічний опис Скіфії.
5. с.80-38 - що перше розселення готів було в Скіфській землі біля Меотійського болота (Азовське море).
6. с.82-39  тут повторюється попереднє твердження.
7. с.88-55 - географічний опис Світу плюс Скіфія.
8. с. 92-61 - згадується цар персів Кір, скіфська цариця Томіра, яка його перемогла і  "Велика Скіфія".
9. с. 102-82  - згадка Скіфії і розселення готів.
10. с.122-120 згадується Германаріх, який володів усіма племенами Германії і Скіфії.
11. с.124-123 згадується два рази Скіфія появи гунів.
12. 146-174 - згадуються землі Скіфії часів короля готів Валії.
13. 148-176 - згадується Атіла, якому підкорилися майже всі племена Скіфії.
14. с.152-183 - Атіла володів Марсовим мечем, який був священним у скіфських царів.
15. с. 188-257 - розповідається про похорон Атіли, де говориться, що він один володів Скіфським і Германським царствами. В тексті Скаржинська ці назви царств пише з маленької букви.
16. с. 196-268 - згадуються ті області Скіфії де протікає ріка Вар (Дніпро).
              Як бачимо, що дві третіх згадок про Скіфію відносяться до часів історика Йордана ! Що володар Скіфії та Германії Атіла не змінив назву країни - Скіфія на якусь тюркську назву, і нього немає тюркського титулу - каган !? Що Атіла користувався священним мечем  скіфських царів ! Якби Атіла справді був переомжцем скіфських народів , то цей меч для нього був би просто трофеєм, а не сакральною річчю.
У відомій статті Михайла Брайчевського "Готи Надчорноморщини" ж-л. "Археологія" Київ 1989, 1 історик аргументовано доводить, що  імена королів готських та інші готські глоси добре пояснюються через  північнокавказькі мови, тобто нічого германсько-скандінавського тут немає !!!
Як бачимо - Історія Скіфії часів Йордана вимагає свого фундаментального академічного дослідження нашими науковцями...

Ілля та його прогноз.

Ілля   Пономарьов - це той єдиний депутат  Державної думи  Російської Федерації, який 2014 році проголосував проти анексії Криму. тому місце для його портрету в найновішій  Історії України є фактично заброньованим !
2-3 березня 2018 р. всеукраїнська газета "День" опублікувала велике інтерв,ю з Ілльою Пономарьовим.
Ось останні кілька речень з цього інтерв.ю з якими важко погодитись, с.5 :
" Але чим більше Путін, буде при владі, тим більше шансів, що Росія розвалиться. Проте нічого доброго це Україні не принесе. Ви отримаєте навколо себе з десяток держав, які досить  зле  будуть до вас ставитись і бажати  воювати.Більше  того, вони ще й між собою воюватимуть, а ви отримаєте потік біженців із держави, яка  вчинила проти вас агресію."
Розвал Російської Федерації є благом для України !!! Адже стільки років Росія вела боротьбу на знищення України, і сьогодні немає ніякої гарантії, що після Путіна не прийде ще один чи більше реваншистів, які захочуть відновити Російську імперію.
Розвал Росії - це не знищення всіх і вся. Ось живуть же різні арабські держави і нічого страшного...
При розвалі Росії "навколо України" не буде десяток злих постросійських держав - це суперечить  нинішній звичайній географії.
Регіон Кавказу - може утворити свою Федерацію чи Конфедерацію, але це очевидно, відбудеться  після складного періоду формування  і утвердження границь між землями корінних кавказьких і прикавказьких народів. Чи захочуть вони ще кусочок української землі ?? Побачимо !
Може ще утворитися Федерація корінних народів Поволжжжя...
Росіяни у різних регіонах Росії мають різноманітні економічно- природні та історичні відмінності. Напочатку  20 ст.  існували ж такі держави тут, як Сибірська, Далеко Східна Республіка.
Нині у Красноярському краю добувають чимало дуже корисних копалин, які складають  великі проценти до всього Світового видобутку ! Це великі гроші, які нині через Кремль осідають поза межами Федерації.
Ленінградська північ  продає і збирається продавати чимало газу на Захід,  зокрема у цю ж Німеччину. Гроші  ж краще - ніж війна !? Тай М ерседес - це  машина !
Залишається , як колись говорили - Нечорнозем,я - тобто свята-сакральна Московщина  для росіян, яка буде заробляти на світовому туризмі, віддавши всі українські артефакти, які були вкрадені з України.
Можливо, що іменно ця Московська держава і захоче повоювати з нинішньою Україною, хоча би у далекосяжних планах...
"Потік біженців" за певних умов для нас буде корисним, із них можна буде сформувати відповідні армійські корпуси і просто встановити у тих землях проукраїнську владу.  Маємо для цього яскравий приклад наших "щирих"  сусідів - Польщі та Угорщини.
Вірогідно, зараз існує дві причини Світової боязні розпаду Росії.:
1. Ядерна зброя - це дуже специфічна зброя і тут може бути кілька твердовизначених варіантів розвитку подій. Не забуваємо, де живуть діти і де є  гроші російських високопосадовців !?
2. Є боязнь, що Китай може захопити землі Азіатської Росії  і тоді він дуже виросте могутньо ! ..Але ж Путін вже надав в аренду чимало тут землі Китаю, і поки Піднебесна тут не утвердилася - є можливість зупинити цей наступ утворенням тут нових держав...