ІУ.7. Польська проблема.

Не можу зрозуміти: Чому наші українські письменники та інші діячі мають свого Читача за дурня, за нерозумного, за недолугого ???
Ось Андрій Любка в Радіо Свобода за 14.11.17 р. подає статтю : "Друг пізнається в біді: Що нам робити з Польщею ?" Ось дві цитати з неї:
1. ... ніхто не розуміє й не знає нас так добре, як поляки....
2. У Польщі є мільйони проукраїнськи налаштованих людей.
А сьогодні зранку 15.11.17 р. в Новому времені  Тарас Прохасько написав: "Історична суперечка: Як нам помиритися з Польщею ? Цитати з цієї статті :
1. Польща, як і всі демократичні країни....
2. Ідеальна ситуація, якої треба прагнути - проговорити всі історичні питання ...
3. Навіть домовившись з науковцями та істориками....
4. ... родинна травма...
Згадаємо літо 2016 року, коли Польща прийняла постанову про геноцид поляків на Волині у 1943 році. Був тоді в польському демократичному парламенті хоч один депутат, який  голосно би виступив проти  цієї брехливої постанови ?? Ні, одного !
Чи були тоді і пізніше у польському суспільстві широкі, масштабні, гострі обговорення на предмет тлумачення подій на Волині 1943 року ?? Нічого такого не було !!!
Ось вам і момент, коли польська демократія завмерла, зацепеніла - побачивши крізь нинішній світовий туман невизначеності жаданні береги острова Волинь і шпилі веж "польського" Львова...
Не потрібно брехати собі та іншим про якісь  міфічні мільйони.... ці мільйони є, і вони якраз проти нас !
Історичні питання й так  зараз "проговорюються", а потрібно, щоби з,я вилася академічна , правдива "Історія України" - і всі діячі, депутати, президенти України нинішні і майбутні мають на цю працю спиратись, брати з неї аргументи і посилання ....
"Домовляються" у бізнесі, а в науці справжній хизуються відкриттям того чи іншого Закону природи ! Бізнес та наука - це дуже різні речі !
Якщо тисячі вбитих, сотні й мільйони переселенців, а ще забрано і окуповано батьківські , споконвічні землі ( маю на увазі операцію Вісла і нинішнє АТО ) -то така ситуація міряється не "родинною травмою" !?
Якщо наш західний сусід дуже поспішає і має кремлівське запрошення на  "геополітичний " банкет   - то нам немає куди поспішати: пишемо правдиву академічну Історію України, укріпляємо обороноздатність країни, аргументовано викриваємо всю брехню наших дорогих сусідів, реально і тверезо оцінюємо нинішню ситуацію у Світі і її перспективи ...

ІУ.6. " Дари у світ "Вальхали".

На днях у краєзнавчому музеї м. Винники, що біля Львова відкрилася виставка археологічних знахідок, які були знайдені біля села Карів Сокальського району Львівської обл. Назва виставки "Дари у світ "Вальхали".
Львівські археологи біля села Карів дослідили могильник пшеворської культури, серед цінних знахідок - бронзовий казан,  скляні кубки і т.п.  Подібних казанів у Європі було знайдено всього два !
Появу усіх цих речей науковці трактують, як "міграцією германських племен" ??
Могильник датують - кінцем 1 ст. до середини 2 ст. н.е.
А тепер моя (Т.Д.) версія появи цього  могильника на наших землях:
Цей Карівський могильник  дуже підтверджує мою версію, яку я недавно опублікував на цьому блозі. Отож давній Рим в особі імператора Траяна Марка Ульпія для завоювання Придністров,я використав представників так званої липицької культури (даки) і пшеворської (германці)...
Клавдій Птолемей у "Географії"  описуючи Європейську Сарматію , карта 8, пише:
"Із заходу Сарматія обмежується рікою Вістулою ( Вісла нині), частиною Германії, яка лежить між її витоками і Сарматськими (Карпат ськими) горами і самими горами".
Картографічна основа "Географії" К. Птолемея, більш очевидно була  зроблена у 1 ст. до н.е. для Карти Агріппи.
Через занепад життя Скіфії-Сарматії, очевидно, що частину земель на Віслянському кордоні  захопили вороги і кордон наблизився до річечки із болотяними берегами, яка нині називається Солокія.
В районі міста Унева - села Карів до  р. Солокія тягнеться пасмо Волинської височини  і болотяних берегів тут немає. Очевидно, що тут було добре місце для створення давнього прикордонного пункту і моста через Солокію. І очевидно, що тут стояв "сарматський" прикордонний загін наших предків.
І цей прикордонний загін напочатку 1 ст. н.е  коли почалося вторгнення коаліції військ : римських, дакійських, германських - дав запеклий бій германському загону, яким керував   якийсь визначний князь-вождь.. Адже два попередні бронзові казани були знайдені у княжих похованнях в Чехії і Польщі.
Враховуючи, що у наших західних сусідах археологічні дослідження за кількістю переважають наші десь на порядок - то можна зробити висновок, що для  покладання бронзового казана у могилу князя мали  бути для цього дуже серйозні причини !..
Вальхала - із скандінавської міфології , це своєрідний рай для хоробрих воїнів, які загинули у бою. Тут вони п,ють медове молоко кози Хейдрун і їдять вепрове м,ясо, яке варить у казані  для них кухар на ймення - Андхрімнір.  Вальхала освічується близком мечів...
Ось так 1900 років тому назад починалася одна з "міграцій"  наших ворогів, можливо вони тут  просто "заблукали" ...

"Вступ до індоєвропеїстики"

Так можна назвати книгу Сергія Кончі "Індоєвропейці: пізнання доісторії", яку видав Олег Філюк "Центр учбової літератури" Київ-2017, 414 сторінок, тираж всього 300 примірників.
Ось, що в одній з передмов написав відомий український історик, археолог Леонід Залізняк  про автора цієї книги, С.9 , назва передмови:
" Сергій Конча - перший український індоєвропеїст."
" 7 липня  2016 р. після важкої хвороби у віці 48 років пішов з життя Сергій  Вікторович Конча. Народився С.В. Конча 11 липня 1968 у м. Шостка Сумської області..."
Старший товариш С. Кончі  - Л.С. Клейн С.7 називає Сергія "типовим прикладом  "невизнаного генія".
Віриться, що у майбутньому Сумщина в честь свого знаменитого земляка проведе Конгрес індоєвропеїстів із всього світу.
Що ж такого зробив ергій Конча ?
Індоєвропеїстика, як наука потужно розвивається з 1786 року, в результаті  чого С.18 "...написано сотні монографій і тисячі наукових статтей присвячених  реконструкціям індоєвропейської мови, культури та історії".
Ось ще цитата С. Кончі С. 20 "В основу праці лягли напрацювання кількох генерацій лінгвіністів, археологів,  антропологів, етнологів, істориків первісності різних країв і народів, які  зробили свій внесок в проблему пошуків батьківщини індоєвропейців та у вивчення їхньої історії."
Уявляєте, яку масу наукового матеріалу довелося  "просіяти" Сергію Кончі, а ще ж кожна згадана наука має свою історію розвитку, свої правила і закони, свою відмінну термінологію, свої досягнення і свої глухі кутки - і все це треба знати і розбиратися, хоча би на рівні "першого курсу" кожної науки !
І він це зробив - ціною власного життя.
Ось останнє речення із згаданої книги Сергія Кончі, С. 336 :
" Переважна більшість індоєвропеїстів світу  тією чи іншою мірою залучала території України до прабатьківщини індоєвропейців. Тому індоєвропеїстика повинна стати одним з пріоритетних напрямків історичних досліджень в Україні."
Очевидно, що цю книгу Сергія Кончі потрібно перевидати у твердій обкладинці, зшиту, зробити доповнення про нові способи пошуків індоєвропеїстів і т.п.
Книгу потрібно видати таким тиражем, щоби вона була у кожній науковій бібліотеці України, щоби кожен бажаючий міг її собі придбати, щоби вона ще попала у провідні наукові центри світу.
Щоби молоді наші науковці-максималісти не нудили світом, а взявши цю книгу у руки зрозуміли, що їм є ще куди рости ....
Адже знайдення прабатьківщини індоєвропейців - для науковця, для науки в цілому - це великий, вагомий Приз (кубок)...

ІУ. 5. Велика загадка ранніх слов,ян.

Головна і досі  невирішена проблема ранніх слов,ян полягає в тому, що вони користувалися тільки ліпним посудом, а це явно був крок назад у суспільному розвитку.
А до ранніх слов,ян на більшості земель нинішньої України яскраво буяла так звана черняхівська культура з гончарною і ліпною керамікою.
"Маркером стабільного економічного становища у середовищі носіїв черняхівських памяток  є також невпинне демографічне зростання. На  теперішній час відомо понад 3,5  тис. памя ток цієї культури..." - С. 163 "Тіні згаданих предків" Харків 2016 р.
Трохи дальше у цій книзі пишеться, С. 169 :" Руйнація черняхівської культури зайняла цілу епоху, гунський час ( кінець 4 ст. - перша половина 5 ст." Ось ще , С. 168 :" Період поступового згасння черняхівських традицій розтягнувся на життя приблизно трьох поколінь, до середини 5 ст."
А що ж гуни ? Дивимося найновішу українську науково-популярну книгу про гунів Олесі Жданович "Воїни степів. Гуни на території України." Київ, Темпора - 2017, С. 55 :
" Епоха панування гунів у Причорномор,ї та на Дунаї охоплює доволі нетривалий період з кінця 4 ст. до середини 5 ст. У матеріальній культурі цей період представлений невеликою кількістю поховальних комплексів (близько 20 ) і випадкових знахідок ( близько 65 )."
Якось не вкладається у голову, як така невелика кількість "справжніх" гунів  за три покоління 75-100 років  приблизно, змогла покорити велику масу черняхівського населення ??
Потрібно врахувати,  що навіть найбільші і наймогутніші кочові народи чи племена живуть і жили  у контакті із землеробсько-міськими цивілізаціями, а то інакше вони всю свою худобу у табунах, отарах, чередах з,їли би за один чи два зимових сезони ...
Перша згадка  про гунів на наших землях є у 2 ст. н.е. у Клавдія Птоломея в його "Географії". Але автор ( Т. Д. ) схиляється до думки, що К. Птоломей використав для свого твору картографічну основу римлян, яку вони створили у 1 ст. до н.е. - це так звана карта Агріппи .
Глянемо, що ж глобального сталося у середині 5 ст. н.е. , що зникла черняхівська і гунська культури ??
У 451 році на Каталаунських полях зійшлися дві великі армії Європи: Західно-Римської імперії під керівництвом Аеція і  армія Атіли. Атіла за Йорданом "Гетика" п. 255 - "володів скіфськими та германськими царствами..."
Каталаунська битва не виявила  тоді переможця, але Атіла збирався з своїм військом йти на Рим, і лише римський папа Лев відмовив його від цього - Йордан "Гетика" п. 222-223.
У 454 році помирає Атіла і його величезна держава розпадається на дрібніші частини, а через 22 роки (476) офіційно зникає й Західно-Римська імперія.
Очевидно, щоби встати нарівні  із Римом старшини черняхівських племен запроваджують у себе тодішні передові технології, якими володів Рим.
Перемігши Рим, наші предки вирішили відмовитись від римських технологій - зокрема виготовлення гончарної кераміки. Адже сотні років Рим ніс на наші землі - гроші, підкуп і разом з ним - зраду, і смерть...
Тому у наших предків після Каталаунської битви 451 р. вже не було гострої потреби для об,єднання, бо головний їх ворог - Рим, був вже при смерті.
Такий процес в історії називається - архіїзація.
Отож зникнення черняхівської культури - було звязано не з її поразкою, а перемогою !..

ІУ. 4. Реванш Каракалли.

Діяння римського імператора Каракалли, очевидно, таки  заслуговують, щоби його портрет був у популярних, ілюстрованих викладах - "Історія України".
Дослідний вельбарської археологічної культури Денис Козак (2002р.) пише, що ця культура у нас появилась в кінці 2 ст. н.е.
Це майже збігається із вторгненням у Подністров,я римських військ Каракалли.
Цілком , очевидно, що дипломати    цього  імператора таки вмовили вельбарців напасти на  Волинь - колишні землі Скіфії.
Рим вдарив із півдня, а вельбарці з півночі...
Зараз невідомо: чи протрималась проримська влада у Подністров,ї і на Волині до 271 р., коли через внутрішню кризу і зовнішню загрозу Рим вивів війська  із однієї з найбагатших провінцій - Дакії !?
І вся ця територія  повернулась під управління місцевих сил.
Ще у середовищі нинішніх істориків України гуляє міф, проте, що вельбарці, які зайняли частину Волині - є тими готами, які прийшли із Скандінавії за легендою Йордана - завоювали весь степовий південь України і встановили тут свою владу !?
За Д. Козаком вельбарські поселення і могильники існують на Волині до кінця 4 ст. н.е. То значить ще  мають бути якісь суперактивні   вельбарці-готи, які  звоювали  український Степ !?
Але їх немає і не було зовсім !
Адже представники вельбарської культури у Волинь прийшли із озерно-болотяних країв-лісів , де буяння життя немає й зараз, що говорити про давні часи ?
Щодо готської мови - це скоріше всього варіант готсько (скіфської)-германської - де багато слів є чисто слов,янських...

ІУ. 3. село Мишків.

Щоби зрозуміти, що ж сталося  колись давно у селі Мишків, потрібно глянути ще на кілька десятиліть вперед.
Знайомимося із науковою статтею Тетяни Холонюк "Римсько-Германські взаємовідносини в добу Маркоманських війн ( комплексне дослідження на підставі  аналізу археологічних, епіграфічних та письмових джерел" - С. 87-113 із збірника "Нові технології в археології" Київ-Львів 2002 р..
Офіційно Маркоманські війни тривали з 166 до 180 років н.е., але перед тим Римська імперія майже всім своїм вільним військом воювала в Азії проти Парфії.
Т. Холонюк С.90 :"  У 166 році тисячі  маркоманів, лангобардів, убіїв та прикордонних племен  перейшли Дунай. Намісник Верхньої Паннонії Марк Еллій Басс відбив перший наступ..."
Далі у війну проти Риму включились усі прикордонні  європейські народи, племена: язиги, вандали, роксолани, алани, костобоки, бастарни ....
Одним з результатів було те, що "... загони германських рекрутів відтепер регулярно  поповнювали склад римської армії..." - С.101 Т. Холонюк. Це так званий процес "варваризації" римської армії, який потім привів до занепаду Римської імперії, а в цілому й Античного світу.
Липицька археологічна культура датується 1-2 ст. н.е. - "Словник-довідник з археології" Київ 1996, С. 143. За "Археологією України" Тернопіль 2008, С. 259 : "... хронологічні межі липицької культури визначаються 1 - початком 3 ст. н.е.".
Цілком очевидно, що наші предки у ці важкі часи для Римської імперії взялися  і прогнали, чи вибили до ноги представників липицької окупаційної культури, яких тут у Подністров,ї залишив Рим...
Далі молодий, завзятий римський імператор на прізвисько Каракалла ( 211-217 рр. правління) зібрав чимало війська і відвоював наше Придністров,я.
Про це свідчать цікаві знахідки з села Мишків Заліщинського нині району Тернопільської області, які поступили в один Львівський музей ще у далекому 1862 році.  На значній глибині в землі була знайдена римська цегла із маркуванням - Десятої Мавретанської когорти і бронзова ручка із написом-посвятою. Напис розшифрував О.Г. Бандровський "Нові матеріали з археології  Прикарпаття і Волині" Випуск 2. Львів 1992, С. 43-45 :" Юпітеру Доліхену Всеблагому Найвеличнішому. Гай (імя таке ) помічник центуріону, Першої іспанської когорти кінної пятисотенної, виконав обітницю з задоволенням, гідно".
Село Мишків, здається зараз є єдиним пунктом у Подністров,ї, яке "дало" коекретні свідчення про перебування римських військ часів Каракалли на наших землях.
Особливість села Мишків полягає в тому, що воно знаходиться на березі ріки Серет, притоки Дністра, і що тут Серет протікає між крутих, високих берегів.
Цілком очевидно, що римські війська охороняли тут важливу річоку переправу через Серет ...

Історія України. 2. Різдвяна парламентська сесія у Кізовії.

Кізовія - це  ви знаєте, так у Г. Боплана колись називався Київ.
За дослідженням А.С. Бугая Кізовію-Київ  вже тоді захищало мініум дві лінії Змійових валів.
Коли ж зібрався цей Парламент ? Очевидно, що зимою, коли всі війни і конфлікти припинялись. Сталося це у 107-108 р. н.е. коли перший Рим з допомогою запроданців захопив Подністров,я, а перед тим підкорив ще античні міста у Причорномор,ї: Тіру, Ольвію, Херсонес, Пантікапей  та інші.
Автор (Т.Д.) дотримується переконливої версії К.П. Бунятян, про те, що кочівництво виникло тільки у Залізну епоху, коли певні розвинуті народи могли поділитись на дві групи: землеробів і кочівників і таким чином разом існувати.
Тому за Геродотом одним із сакральних, золотих предметів скіфів являється - плуг !
Тому цілком зрозуміло, що люди, які творили зарубинецьку археологічну культуру вважали себе нащадками "непереможних скіфів",  землеробської її частини.
Якщо підкорення античних міст якось ще можна було собі пояснити, то захоплення частини земель корінної Скіфії потребувало  серйозної розмови знаючих людей.
Посли-депутати, очевидно, з,їзджались з усіх земель колишньої Великої Скіфії, адже археологічно Скіфський світ займав землі від Алтаю і до річок Дунаю і Вісли, а ще Кавказький регіон. Вірогідно на цю Асамблею прибули таємно ще й представники античних міст і навіть із Дакії , адже не всі там вітали римлян...
На останньому бенкеті, коли пили "на коня" усі посли-депутати встали й заспівали урочисто  гімн-пеан : "Ще не вмерла Велика Скіфія" !
Яке ж головне рішення було прийнято на цих Великих Зборах у Кізовії, і чи можна його "помацати" ??
Наші предки тоді відмовились від будівництва Зарубинецької археологічної культури, а почали будувати Черняхівську .
Ось грек Пріск Панійський - був у посольстві до яскравого представника черняхівської культури - царя Аттіли. У столиці Аттіли Пріск зустрів справжнього грека, який тут собі спокійно проживав, і почав його розпитувати за життя і вихваляти римське життя і римські закони. Ось запис самого Пріска: "  При цих словах моїх Грек  ЗАПЛАКАВ і сказав: " Закони гарні і римське суспільство прекрасно влаштоване, але правителі псують і розладнують його, поводячись не так, як чинили у давнину." - Анатолій Кіндратенко "Європейські гуни в описах давніх авторів" Харків 2007, С. 108 ...
Щоби перемогти такого сильного, хитрого, розумного ворога, як римляни - черняхівці мали все прекрасно прорахувати, провірити масу фактів,  проаналізувати все і головне побороти корупцію.
І результат тих Зборів стало видно у 451 р. н.е. на Каталаунських полях, а в 476 році Західно-Римська імперія офіційно кане у Лету і разом з нею вся епоха Античності ....
Не тре, було лізти у наше Придністров,я !!:))