Наступною великою державою із якою нашим предкам довелося співіснувати, воювати ( і перемогти), торгувати і просто листуватись була Римська держава: спочатку , як республіка, а потім , як імперія.
Для ефективного управління велитенською Римською державою було збудовано більше 150 тисяч кілометрів доріг ! На магістральних дорогах ставили мильові (миля - 1,5 км.) висотою до 3 метрів, на них позначали відстанні у римських милях. Головний міліарій (стовб) був позолочений і був поставлений Августом на римському форумі. - И.Т. Кругликова 1984, 81.
Як дуже практичні люди - римляни листи збирали до купи і навіть у наш час ми із задоволенням їх можемо читати у вигляді книг.
Ось книга Луція Аннея Сенеки "Моральні листи до Луцілія" Львів 2007, сторінок 324, переклав з латини Андрій Содомора.
С. 196: " Лист ХС. Сенека вітає свого Луцилія !
Хто, мій Луцилію, міг би сумніватись у тому, що даром безсмертних богів є те, що ми живемо, а те, що живемо добре - даром філософії ?...
С. 204 : ".... Анахарсіс - каже Посідоній - винайшов "гончарний круг, на якому ліплять посуд", оскільки згадку про гончарний круг знайшли у Гомера, помилковим вважають радше ті вірші, ніж сам переказ. Я не перечитиму, що винахідником тієї речі був Анахарсіс, хай так, хоч її і винайшов мудрець, але не як мудрець: хіба ж мудреці не роблять чимало речей, не як мудреці, а просто як люди ?..."
Ось книга "Письма Плиния Младшего" Москва 1983, сторінок 406.
" Пліній імператору Траяну.
... я послав кусочок металу, який він, каже виніс (вкрав) із парфянського рудника. Я запечатав його (листа) своїм перстнем із зображенням четвірки коней."
Трохи далі йде відомий лист про християн - 96.
А це з хрестоматії "Українознавство" Київ 1996, С. 321 :
"Про проповідь св. Апостола Андрея заховалися апокрифічні письма, наприклад Діяння св. Андрея, яких грецький манускрипт є у Ватиканській бібліотеці, є латиномовний лист про мучеництво св. Андрея та Книга Чуд св. Андрея ..."
А це сторінка 327 із книги:
"Про існування християнства в Україні в тому часі свідчить лист св. Єроніма, де він між іншим каже так: " Гуни вивчають Псалтирю, холодна Скитія (Скіфія) огрівається вогнем правдивої віри, а червоноволосі й ясні готи та дакійці возять із собою рухомі святині". Подібно й Теодорит писав до св. Івана Златоустого: " І ще іншу подібність маєш до св. Апостолів: ти перший заснував св. престіл для кочівних скитів: і той, хто ніколи не злазив з коня, навчився згинати своє коліно до землі. І ті, що їх сльози полоненних не могли зворушити, навчилися оплакувати свої гріхи."
Очевидно, що варто було би зібрати усі Римські листи, які мають відношення до Нашої землі і видати їх одним томом з відповідним науковим коментарем, адже і це також наша історія ...
неділя, 10 липня 2016 р.
четвер, 7 липня 2016 р.
диптих "Скіфська пошта".
Велика Скіфська держава зародилась у 7 ст. до н.е. і зовсім безслідно зникає у 3 ст. до н.е.. На сьогодні проблема зникнення Скіфії є великою історичною проблемою. Спочатку дослідники вважали, що Скіфію знищили Сармати, але давні автори про такий небуденний факт зовсім мовчать.Потім висунули теорію про різкі природньо-кліматичні зміни.
Найновіша думка від Гаврилюк Н.А. " Єкономика Степной Скифии" Киев 2013, С. 527:
переклад на укр. мову мій):
"На наш погляд, причини загибелі Великої Скіфії мають комплексний характер і складають, як внутрішні соціально-економічні зміни, так і зовнішні, зв*язані не тільки із змінами природньо-кліматичних умов, але з погірненням природніх ресурсів..."
С.528: "... у 3 ст. до н.е. екологічно-економічний кризис проявився у степовій зоні Північного Причорномор*я у вигляді "порогової катастрофи".
С. 533 : "... Показниками погіршення екологічної обстановки є поява саранчі та коників... сусликів малих, а ще збільшується поголів*я сайгака, основний корм якого - пасовищні буряни... розширюється зона постійних засух ..."
С. 534: "... ресурсна криза в степу долається за 100-150 років."
Але і через 100-200 років Скіфська держава не відродилась !??
Очевидно, що скіфи цей Кризис прийняли, як "кару богів" !? Крім того, тогочасний світ був зайнятий в основному війнами між діадохами - спадкоємцями Олександра Македонського і Скіфській землі тоді абсолютно ніхто не загрожував...
Попри все Скіфський період Української Історії є дуже яскравим явищем, тай всієї Світової Історії !!!
Два художніх твори об*єднані однією темою називають - диптихом. У Києві в центральному офісі УКРПОШТИ, де є великий зал чи хол із великою стіною чи стінами - на них можна створити дві картини під спільною назвою - "Скіфська пошта" .
Перша картина: На трьох тронах- кріслах похідних сидять троє скіфських царів: Ідантірс, Таксакіс і Скопасіс, перед ними стоїть невеликий столик, на якому видно якісь предмети, очевидно печатки і футляри до них.
На передньому плані три скіфи готовлять пошту для Дарія Першого6 на землі стоїть плуг, якого вже напівзагорнули в мішковину. Один молодий скіф-воїн на високо піднятій руці, затиснувши пальцями лапки - тримає якусь пташку горобця-жайворонка, якого ось-ось має покласти у посилку. Спиною до глядачів стоїть воїн-листоноша, на плечах якого красується бобовидний щит, як на золотому гребені із кургану Солоха Запоріжської обл. Перед ними сидить собака, яка з цікавістю це споглядає, їй очевидно, довелося приймати участь у ловлі пташки, миші і жаби.
Поряд одного скіфського царя примостилась собацюра - Кавказька вівчарка - за Плінієм кн.8, 149 - Албанська собака. За скіфськими царями стоять охоронці, прапорносці драконів-прппорів, та інші озброєнні люди.
Усі вони розмістились на високому березі озера Ялпуг, частину якого видно на картині зліва.
У вільних місцях картини буде намальовано вікна-картуші , на яких буде намальовано: відбиток Печатки Дарія Першого - Смілянської, схему Немирівського городища та інше...
На другій картині похідний-штаб-двір Дарія Першого, повно підвладних царків та полководців різноманітних. Троє персів принесли якраз Скіфську пошту і вже трохи її привідкри ли і пташка вирвалась на волю, за нею потягнулася рука молодого перського воїна-поштара.
"Золоті речі" на обох картинах можна покрити справжнім сусальним золотом, ще зобразити Другу печатку Дарія Першого. А ще двійко собачок - мастіфів, які, як говорять були у перському війську в якості бойових собак.
Окремі деталі: одягу, зброї, природи можна зробити рельєфними - сучасні будівельні матеріали це запросто дозволяють ...
На картинах ще помістити групки озброєнних греків скіфських і греків перських ...
Найновіша думка від Гаврилюк Н.А. " Єкономика Степной Скифии" Киев 2013, С. 527:
переклад на укр. мову мій):
"На наш погляд, причини загибелі Великої Скіфії мають комплексний характер і складають, як внутрішні соціально-економічні зміни, так і зовнішні, зв*язані не тільки із змінами природньо-кліматичних умов, але з погірненням природніх ресурсів..."
С.528: "... у 3 ст. до н.е. екологічно-економічний кризис проявився у степовій зоні Північного Причорномор*я у вигляді "порогової катастрофи".
С. 533 : "... Показниками погіршення екологічної обстановки є поява саранчі та коників... сусликів малих, а ще збільшується поголів*я сайгака, основний корм якого - пасовищні буряни... розширюється зона постійних засух ..."
С. 534: "... ресурсна криза в степу долається за 100-150 років."
Але і через 100-200 років Скіфська держава не відродилась !??
Очевидно, що скіфи цей Кризис прийняли, як "кару богів" !? Крім того, тогочасний світ був зайнятий в основному війнами між діадохами - спадкоємцями Олександра Македонського і Скіфській землі тоді абсолютно ніхто не загрожував...
Попри все Скіфський період Української Історії є дуже яскравим явищем, тай всієї Світової Історії !!!
Два художніх твори об*єднані однією темою називають - диптихом. У Києві в центральному офісі УКРПОШТИ, де є великий зал чи хол із великою стіною чи стінами - на них можна створити дві картини під спільною назвою - "Скіфська пошта" .
Перша картина: На трьох тронах- кріслах похідних сидять троє скіфських царів: Ідантірс, Таксакіс і Скопасіс, перед ними стоїть невеликий столик, на якому видно якісь предмети, очевидно печатки і футляри до них.
На передньому плані три скіфи готовлять пошту для Дарія Першого6 на землі стоїть плуг, якого вже напівзагорнули в мішковину. Один молодий скіф-воїн на високо піднятій руці, затиснувши пальцями лапки - тримає якусь пташку горобця-жайворонка, якого ось-ось має покласти у посилку. Спиною до глядачів стоїть воїн-листоноша, на плечах якого красується бобовидний щит, як на золотому гребені із кургану Солоха Запоріжської обл. Перед ними сидить собака, яка з цікавістю це споглядає, їй очевидно, довелося приймати участь у ловлі пташки, миші і жаби.
Поряд одного скіфського царя примостилась собацюра - Кавказька вівчарка - за Плінієм кн.8, 149 - Албанська собака. За скіфськими царями стоять охоронці, прапорносці драконів-прппорів, та інші озброєнні люди.
Усі вони розмістились на високому березі озера Ялпуг, частину якого видно на картині зліва.
У вільних місцях картини буде намальовано вікна-картуші , на яких буде намальовано: відбиток Печатки Дарія Першого - Смілянської, схему Немирівського городища та інше...
На другій картині похідний-штаб-двір Дарія Першого, повно підвладних царків та полководців різноманітних. Троє персів принесли якраз Скіфську пошту і вже трохи її привідкри ли і пташка вирвалась на волю, за нею потягнулася рука молодого перського воїна-поштара.
"Золоті речі" на обох картинах можна покрити справжнім сусальним золотом, ще зобразити Другу печатку Дарія Першого. А ще двійко собачок - мастіфів, які, як говорять були у перському війську в якості бойових собак.
Окремі деталі: одягу, зброї, природи можна зробити рельєфними - сучасні будівельні матеріали це запросто дозволяють ...
На картинах ще помістити групки озброєнних греків скіфських і греків перських ...
вівторок, 5 липня 2016 р.
" листи Анахарсіса".
Лише у 2001 році українська історична наука спромоглася видати невелику книгу (104 стр.) науково-популярну про Анахарсіса _ Русяєва А.С. "Славетний мудрець-скіф Анахарсіс" Київ 2001 , як пише авторка в передмові - "Ця книжка мала вийти 1997 р..."
На обложку авторка подала висловлювання Феодорита: "Кажуть також, що скіф Анахарсіс був філософом. Він настільки любив філософію, що став дуже відомим і у всіх прославленим."
Русяєва С.6 : "...Близько 70 античних і ранньосередньовічних авторів ... розповідали або згадували (Анахарсіса)... У 1790 році француз Ф. Бертелемі видав у Парижі книгу "Подорож юного Анахарсіса". Написана у повчально-виховному дусі, вона стала своєрідним бестселером, кілька разів перевидавалась..."
А це приблизні роки життя славетного Анахарсіса - 615 - 545 рр. до н.е. - С.13 .
Анахарсіс був з царського роду, а мати, очевидно, знатна гречанка і тому він знав дві мови і культури скіфського і грецького народів.
Напочатку своєї історії греки зараховували Анахарсіса до своїх "Семи мудреців" !
В честь нього в Елладі була поставлена його статуя і на постаменті вирізьблено його мудре , філософське висловлювання: "Приборкуй: язик, живіт і плоть".
Русяєва С.63 : "За даними Діогена Лаертського, Анахарсіс написав вісімсот рядків віршів про скіфські та еллінські звичаї у житті і на війні".
Фактично тут маємо творення першої Конституції наших предків, адже закони-звичаї в ці часи серед народних масс передавались в основному усно , віршами з музичним супроводом.
А, Клеарх Солійський писав, що "Спочатку один тільки скіфський народ користувався загальними законами." Коли у великій країні (Скіфії) проживали різні народи, які займались різною господарською діяльністю (землероби, кочівники, приморські жителі), то звичайно їх могли об*єднати тільки спільні для усіх законию
Найбільш ймовірно, що столицею Ранньої Скіфії і місцем народження Анахарсіса могло бути величезне скіфське городище біля нинішнього міста Немирова у Вінницькій області.
Вже після смерті Анахарсіса, якийсь філософ, представник кініків, написав 10 "листів Анахарсіса" і цю подію відносять до 3-1 ст. до н.е. !?
Пізніше відомий філософ-скептик Секст Емпірик "навів раціонально-логічне тлумачення "критерію", яке буцімто належало Анахарсісу." - Русяєва С. 61 !?
"Буцімто" чи не буцімто, але цілком очевидно, що потрібно зібрати усі свідчення про Анахарсіса і подати їх з науковими коментарями, щоби різні спеціалісти по історії, дипломатії, юристи, літературознавці, поети, філософи мали змогу працювати над загадками життя (і смерті) великого скіфа, який "стояв біля витоків філософії (світової - Т.Д.) " - Русяєва С. 80 .
Але повернемося до "листів Анахарсіса" - "Антология кинизма" Москва 1984, СС. 210-216 :
1. Анахарсіс - афінянам .
"...Скіфи рахують мову поганою тільки тоді коли вона викликає дурні думки ..."
3. Анахарсіс - тирану Гіппарху .
""... Тому, хто бажає великих справ, нелегко з успіхом виконувати свої задуми, якщо він не буде вести розумне життя ..."
4. Анахарсіс - Медоку.
"... Скіфи не люблять подібних людей, але вони задоволені, коли іншим добре ..."
6. Анахарсіс - царському сину.
"В тебе багато ворогів, а в мене їх зовсім немає..."
9. Анахарсіс - Крезу.
".. Коли до тебе течуть ріки золота і приходить слава богача, то слідом за ними з*являється і заздрість і бажання відібрати у тебе це золото ...
... Для тих, хто хотів би на нас напасти - ми і воїни, і нагорода, але ця нагорода не багатьом подобається..."
Всього відомо 10 листів Анахарсіса і безсумніву вони належать і до нашої історії та культури...
На обложку авторка подала висловлювання Феодорита: "Кажуть також, що скіф Анахарсіс був філософом. Він настільки любив філософію, що став дуже відомим і у всіх прославленим."
Русяєва С.6 : "...Близько 70 античних і ранньосередньовічних авторів ... розповідали або згадували (Анахарсіса)... У 1790 році француз Ф. Бертелемі видав у Парижі книгу "Подорож юного Анахарсіса". Написана у повчально-виховному дусі, вона стала своєрідним бестселером, кілька разів перевидавалась..."
А це приблизні роки життя славетного Анахарсіса - 615 - 545 рр. до н.е. - С.13 .
Анахарсіс був з царського роду, а мати, очевидно, знатна гречанка і тому він знав дві мови і культури скіфського і грецького народів.
Напочатку своєї історії греки зараховували Анахарсіса до своїх "Семи мудреців" !
В честь нього в Елладі була поставлена його статуя і на постаменті вирізьблено його мудре , філософське висловлювання: "Приборкуй: язик, живіт і плоть".
Русяєва С.63 : "За даними Діогена Лаертського, Анахарсіс написав вісімсот рядків віршів про скіфські та еллінські звичаї у житті і на війні".
Фактично тут маємо творення першої Конституції наших предків, адже закони-звичаї в ці часи серед народних масс передавались в основному усно , віршами з музичним супроводом.
А, Клеарх Солійський писав, що "Спочатку один тільки скіфський народ користувався загальними законами." Коли у великій країні (Скіфії) проживали різні народи, які займались різною господарською діяльністю (землероби, кочівники, приморські жителі), то звичайно їх могли об*єднати тільки спільні для усіх законию
Найбільш ймовірно, що столицею Ранньої Скіфії і місцем народження Анахарсіса могло бути величезне скіфське городище біля нинішнього міста Немирова у Вінницькій області.
Вже після смерті Анахарсіса, якийсь філософ, представник кініків, написав 10 "листів Анахарсіса" і цю подію відносять до 3-1 ст. до н.е. !?
Пізніше відомий філософ-скептик Секст Емпірик "навів раціонально-логічне тлумачення "критерію", яке буцімто належало Анахарсісу." - Русяєва С. 61 !?
"Буцімто" чи не буцімто, але цілком очевидно, що потрібно зібрати усі свідчення про Анахарсіса і подати їх з науковими коментарями, щоби різні спеціалісти по історії, дипломатії, юристи, літературознавці, поети, філософи мали змогу працювати над загадками життя (і смерті) великого скіфа, який "стояв біля витоків філософії (світової - Т.Д.) " - Русяєва С. 80 .
Але повернемося до "листів Анахарсіса" - "Антология кинизма" Москва 1984, СС. 210-216 :
1. Анахарсіс - афінянам .
"...Скіфи рахують мову поганою тільки тоді коли вона викликає дурні думки ..."
3. Анахарсіс - тирану Гіппарху .
""... Тому, хто бажає великих справ, нелегко з успіхом виконувати свої задуми, якщо він не буде вести розумне життя ..."
4. Анахарсіс - Медоку.
"... Скіфи не люблять подібних людей, але вони задоволені, коли іншим добре ..."
6. Анахарсіс - царському сину.
"В тебе багато ворогів, а в мене їх зовсім немає..."
9. Анахарсіс - Крезу.
".. Коли до тебе течуть ріки золота і приходить слава богача, то слідом за ними з*являється і заздрість і бажання відібрати у тебе це золото ...
... Для тих, хто хотів би на нас напасти - ми і воїни, і нагорода, але ця нагорода не багатьом подобається..."
Всього відомо 10 листів Анахарсіса і безсумніву вони належать і до нашої історії та культури...
неділя, 3 липня 2016 р.
іуп-8. Зопіріон від Олександра Македонського.
Погромивши майже всю Перську імперію Олександр Великий у 331 р. до н.е. вирішив спробувати отримати лаври Скіфського переможця.
Щоби не повторити помилок ні Кіра, ні Дарія для початку він вирішив послати Зопіріона морем, щоб захопити скіфську Ольвію, як плацдарм для майбутнього походу самого Олександра - через Кавказ - Скіфію - Дунай і повернутись у Македонію...
Помпей Трог кн. 12,1 : "... Олександр отримав із Македонії листа від Антипатра, в якому повідомлялось про хід війни спартанського царя Агіса у Греції, війни епірського царя Олександра в Італії, і війни намісника Олександра - Зопіріона у Скіфії. Ці звістки викликали у Олександра різні почутття, його більше порадувала смерть двох царів-суперників, чим згуба військ під командою Зопіріона...".
Далі Помпей Трог писав, кн. 12,2 : "... Зопіріон, назначений Олександром Великим намісником Понту... зібравши 30 тисяч війська, він пішов війною на скіфів.
Він загинув із усім своїм військом, і тим самим заслужив кару за війну, яку необачно почав проти народу ні в чому не винного."
А ось Курцій Руф кн.10,2 : " Приблизно в ці ж дні (О.М.) отримав від Кена листа з вістями про Європу та Азію. Поки він сам підкоряв Індію, правитель Фракії Зопіріон загинув із всім своїм військом під час походу проти гетів, від раптової бурі з грозою..."
А ось, якою була ця "буря з грозою" від Макробія :
" Борисфеніти, обложені Зопоріоном, відпустили на волю рабів, дали право громадянства іноземцям, змінили боргові зобов*язання і таким чином змогли витримати облогу ворога..."
Очевидно, що ці суспільно-правові норми у життя в Ольвії були запропоновані Каллініком, за що його ольвійська влада пізніше нагородила великою сумою грошей - однією тисячею золотих монет, що можна взнати із залишків письмового декрету, який був вибитий на кам*яній плиті. Очевидно, що за ці гроші Каллінік поставив статую Зевсу-Спасителю в самій Ольвії. Каллінік - розшифровується , як "той що отримав прекрасну перемогу".
Ще в тогочасних шарах грунту під мурами Ольвії ( нині село Парутине миколаївської області) знаходять пращеві свинцеві кулі із ініціалами, які розшифровуються, як " базилевс олександр" !
Після поразки Зопіріона у самій Греції-Спарті і Фракії почалися повстання проти македонської влади. Арріан "Похід Олександра" кн.4, 15 :
"До моря він (О.М.) відправив Менета гіпарха Сірії, Фінікії і Кілікії, доручив йому доставити до моря 3000 талантів срібла, щоби він їх відіслав, із них Антипатру (намісник Македонії), стільки, скільки Антипатру буде потрібно для війни з лакедемонянами (спартанцями)".
У Римській імперії дуже любили і поважали Олександра Великого і майже вся тодішня література зазнала цензурування щодо життя і діяльності Олександра і його батька Філіпа в кращий бік...
І тільки в одного автора Павла Орозія "Історія проти язичників" кн. 7,34, 5 : " ..(скіфських народів) боявся навіть знаменитий Олександр Великий ..."
Це була ще одна блискуча перемога Скіфії, скіфського військового генія над новим імперським ворогом...
"
Щоби не повторити помилок ні Кіра, ні Дарія для початку він вирішив послати Зопіріона морем, щоб захопити скіфську Ольвію, як плацдарм для майбутнього походу самого Олександра - через Кавказ - Скіфію - Дунай і повернутись у Македонію...
Помпей Трог кн. 12,1 : "... Олександр отримав із Македонії листа від Антипатра, в якому повідомлялось про хід війни спартанського царя Агіса у Греції, війни епірського царя Олександра в Італії, і війни намісника Олександра - Зопіріона у Скіфії. Ці звістки викликали у Олександра різні почутття, його більше порадувала смерть двох царів-суперників, чим згуба військ під командою Зопіріона...".
Далі Помпей Трог писав, кн. 12,2 : "... Зопіріон, назначений Олександром Великим намісником Понту... зібравши 30 тисяч війська, він пішов війною на скіфів.
Він загинув із усім своїм військом, і тим самим заслужив кару за війну, яку необачно почав проти народу ні в чому не винного."
А ось Курцій Руф кн.10,2 : " Приблизно в ці ж дні (О.М.) отримав від Кена листа з вістями про Європу та Азію. Поки він сам підкоряв Індію, правитель Фракії Зопіріон загинув із всім своїм військом під час походу проти гетів, від раптової бурі з грозою..."
А ось, якою була ця "буря з грозою" від Макробія :
" Борисфеніти, обложені Зопоріоном, відпустили на волю рабів, дали право громадянства іноземцям, змінили боргові зобов*язання і таким чином змогли витримати облогу ворога..."
Очевидно, що ці суспільно-правові норми у життя в Ольвії були запропоновані Каллініком, за що його ольвійська влада пізніше нагородила великою сумою грошей - однією тисячею золотих монет, що можна взнати із залишків письмового декрету, який був вибитий на кам*яній плиті. Очевидно, що за ці гроші Каллінік поставив статую Зевсу-Спасителю в самій Ольвії. Каллінік - розшифровується , як "той що отримав прекрасну перемогу".
Ще в тогочасних шарах грунту під мурами Ольвії ( нині село Парутине миколаївської області) знаходять пращеві свинцеві кулі із ініціалами, які розшифровуються, як " базилевс олександр" !
Після поразки Зопіріона у самій Греції-Спарті і Фракії почалися повстання проти македонської влади. Арріан "Похід Олександра" кн.4, 15 :
"До моря він (О.М.) відправив Менета гіпарха Сірії, Фінікії і Кілікії, доручив йому доставити до моря 3000 талантів срібла, щоби він їх відіслав, із них Антипатру (намісник Македонії), стільки, скільки Антипатру буде потрібно для війни з лакедемонянами (спартанцями)".
У Римській імперії дуже любили і поважали Олександра Великого і майже вся тодішня література зазнала цензурування щодо життя і діяльності Олександра і його батька Філіпа в кращий бік...
І тільки в одного автора Павла Орозія "Історія проти язичників" кн. 7,34, 5 : " ..(скіфських народів) боявся навіть знаменитий Олександр Великий ..."
Це була ще одна блискуча перемога Скіфії, скіфського військового генія над новим імперським ворогом...
"
казан Аріанта.
Читаємо в Геродота кн.4, 81:
" Яке число населення Скіфії я не спромігся вточнити...
... одну річ мені показали наочно. Отже проміж рік Борисфен і Гіпаній є місцевість Екзампеї... В тому місці стоїть казан у шестеро більший від кратера Павсанія... Цей казан у Скіфії вільно вміщує шістсот амфор і завтовшки цей скіфський казан має шість стіп (пальців). .. Його було зроблено з наконечників стріл. Отже їхній цар, якого звали Аріант, захотів довідатись, скільки є скіфів і для цього наказав усім скіфам кожному принести по одному наконечнику стріли. А хто не принесе, тому загрожував смертю... принесли дуже багато наконечників стріл, він вирішив спорудити з них постійний пам*ятник. З них він зробив цей казан і присвятив його тому Екзампеєві..."
Раніше Геродот кн.4, 52 писав про Екзампей (Священні шляхи), що тут на відстані 4 днів шляху у Південний Буг впадає "джерело" з дуже гіркою водою. Якщо міряти від головного міста Ольвії вверх по Південному Бузі 120 км (4 дні шляху) то ми попадаємо в нинішнє місто Вознесенськ Миколаївської області, саме тут в Буг впадає цікава річка - Мертвовід, яка напевно колись "мертвими відала" і тут було скіфське святилище - Екзампеї і саме тут Аріант поставив цей казан.
В майбутньому будемо надіятись, що археологи приведуть пильне дослідження берегів Мертвоводу, і коли тут виплавлявся велитенський казан Аріанта, то очевидно залишились попелища від багатьох багать, шлаки металургійні від виплавки, якісь фрагменти форм, тиглів і т.п.
Двоє науковців вирішили дослідити, а скільки таки наконечників було зібрано скіфським царем Аріантом - К.К. Марченко, О.М. Щеглов " До Геродота !У. 81" - ж-л. "Археологія" Київ 1989, номер 3, СС. 117-121 :
Ємність амфор змінювалась з часом і місцем виготовлення, найпоширінішими в часи Аріанта були хіоські амфори і лесбоські., які мали ємність: 25, 19, 22 і 34 літри. Товщина пальця також була різною: за іонійською системою мір - 21,77 мм, за іонійською системою - 20,41 мм, і аттічною - 18,37 мм.
Дослідники дослідили і зважили 48 наконечників стріл і вийшло в середньому, що один наконечник важив - 4,5 г.
В цілому вони прорахували 72 варіанта і у них вийшло, що населення Скіфії могло бути від 3 млн. до 13 млн. чоловік. Вага казана від 7 до 46 тонн при об*ємі від 12 до 20 тисяч літрів, а висота від 4 до 9,5 метра.
Дослідники приходять до висновку, що такого казана не могло бути у природі, але Геродот описує його конкретно, і цей факт він аж ніяк не міг вигадати, як і його затаїти.
Скіфського царя більше ніхто не згадує, очевидно, що сам Казан був достатнім аргументом для ворогів, які би спробували напасти на Скіфію !!
Щодо числа 600 - то воно священне і складається із двох - 300. Подвоєння - це данина Близнюковій міфології. Число 300 також сакральне (святе) - саме стільки мав під своєю рукою 300 спартанців їх цар Леонід. 300 - це "повнота, завершеність світу" і розкладається на 6 по 50: це чотири сторони Світу, плюс верх і низ. 50 - також святе число, це 7 помножено на 7 і плюс (керівник). Давніший пантеон богів був із семи персон: скіфський і навіть часів Володимира Великого. 7 - бог бог Вогню (домашнього). 7 - зірок Великої Ведмедиці допомагали орієнтуватись на землі і 7 днів важлива частина Місячного календаря...
"Варто зауважити і те, що більшість котлів (казанів) була розрахована на середній показник, тобто на підрозділ близько 50 чоловік" - С. 108 "Військо скіфів" Валерій Грицюк, Київ-Чернівці 2009 р..
За археологічними культурами Скіфія займала землі від Дунаю до гірського Алтаю, так що мільйонів наконечників для Казана було де взяти.
Звичайно, як завжди Геродот трохи прибрехав про скіфів - вони попросту не могли всі нести свій наконечник в одне місце, як і Аріант міг зробити погрозу "кожному скіфу". Для цього були місцеві царя, які збирали ці наконечники, рахували і забезпечували їх доставку на береги далекої річки - Мертвовід ! І очевидно, що тим царям і була дана погроза Аріантом.
Очевидно, що весь контроль за кількістю і доставкою наконечників було покладено на Центральну Царську Поштову Службу царя Аріанта (царські скіфи).
По спискам пізніше можна було й провірити якогось царя на предмет сепаратизму - чи подав він достовірні дані про кількість своїх підлеглих чи ні ?..
" Яке число населення Скіфії я не спромігся вточнити...
... одну річ мені показали наочно. Отже проміж рік Борисфен і Гіпаній є місцевість Екзампеї... В тому місці стоїть казан у шестеро більший від кратера Павсанія... Цей казан у Скіфії вільно вміщує шістсот амфор і завтовшки цей скіфський казан має шість стіп (пальців). .. Його було зроблено з наконечників стріл. Отже їхній цар, якого звали Аріант, захотів довідатись, скільки є скіфів і для цього наказав усім скіфам кожному принести по одному наконечнику стріли. А хто не принесе, тому загрожував смертю... принесли дуже багато наконечників стріл, він вирішив спорудити з них постійний пам*ятник. З них він зробив цей казан і присвятив його тому Екзампеєві..."
Раніше Геродот кн.4, 52 писав про Екзампей (Священні шляхи), що тут на відстані 4 днів шляху у Південний Буг впадає "джерело" з дуже гіркою водою. Якщо міряти від головного міста Ольвії вверх по Південному Бузі 120 км (4 дні шляху) то ми попадаємо в нинішнє місто Вознесенськ Миколаївської області, саме тут в Буг впадає цікава річка - Мертвовід, яка напевно колись "мертвими відала" і тут було скіфське святилище - Екзампеї і саме тут Аріант поставив цей казан.
В майбутньому будемо надіятись, що археологи приведуть пильне дослідження берегів Мертвоводу, і коли тут виплавлявся велитенський казан Аріанта, то очевидно залишились попелища від багатьох багать, шлаки металургійні від виплавки, якісь фрагменти форм, тиглів і т.п.
Двоє науковців вирішили дослідити, а скільки таки наконечників було зібрано скіфським царем Аріантом - К.К. Марченко, О.М. Щеглов " До Геродота !У. 81" - ж-л. "Археологія" Київ 1989, номер 3, СС. 117-121 :
Ємність амфор змінювалась з часом і місцем виготовлення, найпоширінішими в часи Аріанта були хіоські амфори і лесбоські., які мали ємність: 25, 19, 22 і 34 літри. Товщина пальця також була різною: за іонійською системою мір - 21,77 мм, за іонійською системою - 20,41 мм, і аттічною - 18,37 мм.
Дослідники дослідили і зважили 48 наконечників стріл і вийшло в середньому, що один наконечник важив - 4,5 г.
В цілому вони прорахували 72 варіанта і у них вийшло, що населення Скіфії могло бути від 3 млн. до 13 млн. чоловік. Вага казана від 7 до 46 тонн при об*ємі від 12 до 20 тисяч літрів, а висота від 4 до 9,5 метра.
Дослідники приходять до висновку, що такого казана не могло бути у природі, але Геродот описує його конкретно, і цей факт він аж ніяк не міг вигадати, як і його затаїти.
Скіфського царя більше ніхто не згадує, очевидно, що сам Казан був достатнім аргументом для ворогів, які би спробували напасти на Скіфію !!
Щодо числа 600 - то воно священне і складається із двох - 300. Подвоєння - це данина Близнюковій міфології. Число 300 також сакральне (святе) - саме стільки мав під своєю рукою 300 спартанців їх цар Леонід. 300 - це "повнота, завершеність світу" і розкладається на 6 по 50: це чотири сторони Світу, плюс верх і низ. 50 - також святе число, це 7 помножено на 7 і плюс (керівник). Давніший пантеон богів був із семи персон: скіфський і навіть часів Володимира Великого. 7 - бог бог Вогню (домашнього). 7 - зірок Великої Ведмедиці допомагали орієнтуватись на землі і 7 днів важлива частина Місячного календаря...
"Варто зауважити і те, що більшість котлів (казанів) була розрахована на середній показник, тобто на підрозділ близько 50 чоловік" - С. 108 "Військо скіфів" Валерій Грицюк, Київ-Чернівці 2009 р..
За археологічними культурами Скіфія займала землі від Дунаю до гірського Алтаю, так що мільйонів наконечників для Казана було де взяти.
Звичайно, як завжди Геродот трохи прибрехав про скіфів - вони попросту не могли всі нести свій наконечник в одне місце, як і Аріант міг зробити погрозу "кожному скіфу". Для цього були місцеві царя, які збирали ці наконечники, рахували і забезпечували їх доставку на береги далекої річки - Мертвовід ! І очевидно, що тим царям і була дана погроза Аріантом.
Очевидно, що весь контроль за кількістю і доставкою наконечників було покладено на Центральну Царську Поштову Службу царя Аріанта (царські скіфи).
По спискам пізніше можна було й провірити якогось царя на предмет сепаратизму - чи подав він достовірні дані про кількість своїх підлеглих чи ні ?..
пʼятниця, 1 липня 2016 р.
Лист у Вічність.
Цей Лист справді був написаний у Вічність і через сотні і тисячі років він дійшов до нашого часу. Він не згорів, його не переписали, його не могли знищити чиїсь злі наміри.
Розміри його велитенські - 7,8 метра висоти і 22 метри довжини. Лист вибитий на каменю, написаний трьома мовами, зроблений на скалі , на висоті 105 метрів від дороги між сьогоднішніми містами Хамадан і Керманшах у Ірані, біля Бехістуна...
Починається цей Лист так:
" Я - Дарій, цар великий, цар царів, цар у Персії, цар провінцій, син Виштаспи (Гістаспа), внук Аршами, Ахеменід..."
У Листі Дарій розповідає, як він боровся із бунтуючими провінціями - коли став царем Персії і всієї Перської імперії.
Повернувшись із Скіфського походу, він "дописує" цього Листа, але вже тільки однією мовою - перською і додає доволі гротескне зображення скіфа, який символізує скіфський народ. Сучасний переклад Бехістунського напису Дарія складає майже 9 сторінок стандартного книжкового тексту.
Ось закінчення Листа, де йдеться про наших предків - скіфів, яких Дарій називає саками.
"Говорить Дарій: разом з військом саків я ввійшов в країну Саків, яка є за морем, які носять гострі шапки.
Далі я відновив корабельний міст, що був близько моря. Через цей корабельний міст ввійшов я в країну і саків дуже розбив, одну частину я схопив, друга частина була зв*язана і приведена до мене. І я їх першого і найбільшого із них - Скунха по імені його, вони схопили і привели до мене. Потім іншого, найбільшого зробив я (царем) - така моя воля була. Потім країна стала моєю".
Спочатку чимало дослідників вважали, що саки - тут названі - це скіфські племена у Середній Азії, і що в даному випадку Дарій написав тільки правду !?
Хоча Амудар*я і Сирдар*я ріки і сьогодні досить норовливі і ніякого судноплавства і кораблебудування на них у давні часи не було ...
Дарій Перший у своєму Листі "трохи" прибрехав про скіфів, якби хтось тоді за сумнівався в достовірності написаного - то ним безсумніву зайнялось ахеменідське гестапо чи нквд .
Якби дійсно Скіфія зазнала якоїсь, навіть незначної невдачі чи поразки від Перської імперії, то античні автори б цю історію у своїх творах повторили б не раз ! Але цього немає !!
Натомість є цікава книга Квінта Еннія Флавія Арріана (бл. 95-175 рр. н.е.) де у книзі "Похід Олександра" він пише таке, кн.4,4:
"Олександр відповів, що краще йому піти на смерть, коли підкоривши майже всю Азію, ніж стати посміховиськом для скіфів, як став їм колись Дарій, батько Ксеркса..."
А ось кн.5,4:
"А поразку, отриману персами у скіфській землі, я по-правді не знаю, як пояснити: важка місцевість, якась помилка Кіра, чи тим, що скіфи виявились кращими воїнами ніж перси..."
Арріан римський сенатор, потім консул, у 131 р. н.е. управитель провінції - Капподокія, а ще історик. Отож війському справу він знав не тільки з книжок.
Відкриваємо для себе важливий постулат Історії: Не все , що написане - є правдою, тим більше про наших предків !!!
Розміри його велитенські - 7,8 метра висоти і 22 метри довжини. Лист вибитий на каменю, написаний трьома мовами, зроблений на скалі , на висоті 105 метрів від дороги між сьогоднішніми містами Хамадан і Керманшах у Ірані, біля Бехістуна...
Починається цей Лист так:
" Я - Дарій, цар великий, цар царів, цар у Персії, цар провінцій, син Виштаспи (Гістаспа), внук Аршами, Ахеменід..."
У Листі Дарій розповідає, як він боровся із бунтуючими провінціями - коли став царем Персії і всієї Перської імперії.
Повернувшись із Скіфського походу, він "дописує" цього Листа, але вже тільки однією мовою - перською і додає доволі гротескне зображення скіфа, який символізує скіфський народ. Сучасний переклад Бехістунського напису Дарія складає майже 9 сторінок стандартного книжкового тексту.
Ось закінчення Листа, де йдеться про наших предків - скіфів, яких Дарій називає саками.
"Говорить Дарій: разом з військом саків я ввійшов в країну Саків, яка є за морем, які носять гострі шапки.
Далі я відновив корабельний міст, що був близько моря. Через цей корабельний міст ввійшов я в країну і саків дуже розбив, одну частину я схопив, друга частина була зв*язана і приведена до мене. І я їх першого і найбільшого із них - Скунха по імені його, вони схопили і привели до мене. Потім іншого, найбільшого зробив я (царем) - така моя воля була. Потім країна стала моєю".
Спочатку чимало дослідників вважали, що саки - тут названі - це скіфські племена у Середній Азії, і що в даному випадку Дарій написав тільки правду !?
Хоча Амудар*я і Сирдар*я ріки і сьогодні досить норовливі і ніякого судноплавства і кораблебудування на них у давні часи не було ...
Дарій Перший у своєму Листі "трохи" прибрехав про скіфів, якби хтось тоді за сумнівався в достовірності написаного - то ним безсумніву зайнялось ахеменідське гестапо чи нквд .
Якби дійсно Скіфія зазнала якоїсь, навіть незначної невдачі чи поразки від Перської імперії, то античні автори б цю історію у своїх творах повторили б не раз ! Але цього немає !!
Натомість є цікава книга Квінта Еннія Флавія Арріана (бл. 95-175 рр. н.е.) де у книзі "Похід Олександра" він пише таке, кн.4,4:
"Олександр відповів, що краще йому піти на смерть, коли підкоривши майже всю Азію, ніж стати посміховиськом для скіфів, як став їм колись Дарій, батько Ксеркса..."
А ось кн.5,4:
"А поразку, отриману персами у скіфській землі, я по-правді не знаю, як пояснити: важка місцевість, якась помилка Кіра, чи тим, що скіфи виявились кращими воїнами ніж перси..."
Арріан римський сенатор, потім консул, у 131 р. н.е. управитель провінції - Капподокія, а ще історик. Отож війському справу він знав не тільки з книжок.
Відкриваємо для себе важливий постулат Історії: Не все , що написане - є правдою, тим більше про наших предків !!!
Печатка Дарія із м. Сміла.
В кінці 19 ст. Олексієм Бобринським в одному з курганів в околицях міста Сміла Черкаської області була знайдена циліндрична печатка з халцедону. Висота циліндра - 300 мм, діаметр - 12 мм, довжина відбитку - 40 мм. На печатці зображено коня, який біжить вправо, хвіст піднятий високо на рівень хребта, на коні сідло, під конем проведена риска, яка "ймовірно символізує землю." Над конем, як пише Онайко Н.А. зображено "емблему ассірійського крилатого божища. Іонійський центр, кінець 5-4 ст. до н.е. " - із книги "Античний імпорт у Придніпров*Ї та Побужжі в 7-5 ст. до н.е." Москва 1966, С. 70 (рос. мова).
"Ассірійське крилате божище - Ахура-Мазда, як вважає Ж. Дюшен-Гіймен, Дарій у царському пантеоні поміняв Мітру - верховного бога Кіра на Ахура-Мазду" - М.А. Дандамаєв, В.Г. Луконін "Культура й економіка Стародавнього Ірану" Москва 1980, С. 332 .
Ксенофонт писав, що печатка перського царя, за одними джерелами є царським портретом, за другими - портретом перського царя Кіра, за третіми - зображення коня Дарія, дякуючи, якому він досяг царської влади 2 - Ксенофонт "Грецька історія" Ленінград, 1935 .
Крім того є відомий відбиток печатки Дарія, де зображена колісниця, в ній Дарій з луком, пораненний лев стрілами, а над ними Ахура-Мазда і цей сюжет розміщений між двома пальмами і зліва є три рядки клинопису. - Авдєєв "Історія Стародавнього Сходу" Москва 1953 , С. 515 .
Читаємо у Геродота, як завдяки своєму коневі Дарій став царем персів. Коли 7 найзнатніших персів не могли договоритись, хто із них буде царем, вони домовились, що раненько виїдуть із міста на конях і чий кінь перший заірже - той і буде царем Персії !
Цією проблемою Дарій поділився із своїм конюхом Ойбаром, і ось, що останній придумав, Геродот кн.3,85 :
"Ледве настала ніч він привів одну кобилу, яка найбільш подобалася Дарієвому коневі і прив*язав її там у передмістті. Потім привів туди Дарієвого коня і кілька разів обвів його навколо кобили так, що він доторкнувся до неї, і нарешті дозволив йому покрити її".
Звичайно, що такий незвичайний царський квест таки виграв Дарій. І він навіть поставив пам*ятник собі на коневі, де написав , Геродот кн. 3, 88:
2Дарій, син Гістаспа, завдяки своєму коневі ( і навів, там його ім*я) і своєму конюхові Ойбару здобув царську владу над персами".
Пам*ятаємо, як Дарій втікав з "Болградського" табору у Скіфії. За Геродотом кн.4, 135 він там залишив зворих воїнів і віслюків, і ще цілком вірогідно, що свою царську канцелярію із людиною, яка носила і відповідала за державно-поштову печатку Дарія, щоби паніка у перському таборі не півднялася раніше, щоби Дарій встиг вивести свої кращі війська...
Печатка Дарія стала значним трофеєм у скіфів, її вірогідно передавали із покоління в покоління, аж поки не поклали її у скіфську могилу... біля міста Сміла .
"Ассірійське крилате божище - Ахура-Мазда, як вважає Ж. Дюшен-Гіймен, Дарій у царському пантеоні поміняв Мітру - верховного бога Кіра на Ахура-Мазду" - М.А. Дандамаєв, В.Г. Луконін "Культура й економіка Стародавнього Ірану" Москва 1980, С. 332 .
Ксенофонт писав, що печатка перського царя, за одними джерелами є царським портретом, за другими - портретом перського царя Кіра, за третіми - зображення коня Дарія, дякуючи, якому він досяг царської влади 2 - Ксенофонт "Грецька історія" Ленінград, 1935 .
Крім того є відомий відбиток печатки Дарія, де зображена колісниця, в ній Дарій з луком, пораненний лев стрілами, а над ними Ахура-Мазда і цей сюжет розміщений між двома пальмами і зліва є три рядки клинопису. - Авдєєв "Історія Стародавнього Сходу" Москва 1953 , С. 515 .
Читаємо у Геродота, як завдяки своєму коневі Дарій став царем персів. Коли 7 найзнатніших персів не могли договоритись, хто із них буде царем, вони домовились, що раненько виїдуть із міста на конях і чий кінь перший заірже - той і буде царем Персії !
Цією проблемою Дарій поділився із своїм конюхом Ойбаром, і ось, що останній придумав, Геродот кн.3,85 :
"Ледве настала ніч він привів одну кобилу, яка найбільш подобалася Дарієвому коневі і прив*язав її там у передмістті. Потім привів туди Дарієвого коня і кілька разів обвів його навколо кобили так, що він доторкнувся до неї, і нарешті дозволив йому покрити її".
Звичайно, що такий незвичайний царський квест таки виграв Дарій. І він навіть поставив пам*ятник собі на коневі, де написав , Геродот кн. 3, 88:
2Дарій, син Гістаспа, завдяки своєму коневі ( і навів, там його ім*я) і своєму конюхові Ойбару здобув царську владу над персами".
Пам*ятаємо, як Дарій втікав з "Болградського" табору у Скіфії. За Геродотом кн.4, 135 він там залишив зворих воїнів і віслюків, і ще цілком вірогідно, що свою царську канцелярію із людиною, яка носила і відповідала за державно-поштову печатку Дарія, щоби паніка у перському таборі не півднялася раніше, щоби Дарій встиг вивести свої кращі війська...
Печатка Дарія стала значним трофеєм у скіфів, її вірогідно передавали із покоління в покоління, аж поки не поклали її у скіфську могилу... біля міста Сміла .
Підписатися на:
Дописи (Atom)