"Ней, ті шляк трафи !", або звідки любов.

За 22 лютого (2005 року) газета "Молода Галичина" друкувала статтю Наталі Вихопень про пригоди дніпропетровських студентів у Львові. У тій статті йшлося проте, що цих студентів зацікавила галицька фраза про "шляк". І мене потягнуло взнати, що ж насправді це побажання значить ?! Словник  Б.Грінченка, слову "шляк" дає пояснення, що це обшивка знизу одягу, кайма. А словник російської мови В.Даля цьому слову дає аж три значення: перше - що це лезо ножа, в цьому випадку слово чоловічого роду, друге - шлякь-шляка слово жіночого роду3 і означає гральну бабку, третє - це палиця в піваршина (35 см) загострена з кінців, під час гри по ній б*ють іншою палкою. Слово "трафити" у вище згаданих словниках означає головним чином - потрапити, вцілити. Отже цілком ймовірно виходило, що ця галицька фраза в перекладі на сучасну мову звучить так: "Щоб ти попався на лезо ножа, або щоб ти потрапив на ніж !" Скажемо, що таке побажання не із життєлюбних. На цьому можна   було би і закінчити дослідження, але велика подібність трьох слів: шляк, шлях, шляхта не давала спокою.
Адже з історії досить добре відомо, як у племен виникала правляча верхівка (еліта по-сьогоднішньому): шлялась шляхами шляхта із шляками, тобто збирала з сусідів данину, з проїзджих торгашів мито, іще просто воювала і їздила на лови (полювання). Уся колючо-ріжуща зброя і не тільки вона походить від ножа (ножеподібної крем*яної пластини): серп, коса, кинджал, меч, рапіра, шпага, шабля, мечете, наконечники до списа, стріл, дротиків. Як твердять археологи справжній ніж з лезом крем*яним і ручкою з*явився близче до кінця палеоліту. Дуже добре ці часи описані сучасним українським істориком Леонідом Залізняком у книзі "Нариси стародавньої історії України" Київ 1994, СС. 3-78.  Виявилося, що наші давні предки справді полювали на мамонтів, а 25-10 тисяч років тому у причорноморських степах це було полювання на сезонно мігруючі стада бізонів. Залізняк пише (С.17), що найчастіше стадо тварин гнали до яру, де їх їх добивали списами (загостреними кілками), а пізніше стрілами. А стоянка Амвросіївка в Донбасі являє собою рештки первісного стійбища (поселення), розташованого поблизу яру, де суцільним шаром лежать кістки більш, як тисячі забитих бізонів.
З поступовим відходом льодовика у Європі і зокрема на Україні встановилась встановилась епоха "мисливців на північного оленя". Тобто північний олень став головною мисливською здобиччю  населення прильодникової Європи в кінці пізнього палеоліту, і це сталося 10-15 тис. років тому (С.23 Л.Залізняк).
У розумінні тодішнього життя і для його реконструкції багато дало вивчення життя сьогоднішніх північних народів Євразії і Америки. Доречі, ще у 19 ст. північний олень жив на території Московської та Нижньогородської губерній - С.20 Л.З. А відомий словник В.Даля є також з цього століття. У мовознавстві відомо, якщо якимось предметом чи річчю люди перестають користуватись, то з часом назва цього предмета забувається, зникає з самої мови.
"Більшу частину м*яса мисливці тундри добували під час колективних весняних і осінніх полювань на переправах оленів через річки - так звані поколки" _ С.25 Л.З. Одна група мисливців стояла у воді і тут же списами (спочатку це були просто обпалені на вогні і загострені довгі палиці-списи) і кололи ними оленів, але так  щоби не пошкодити оленям легенів, інакше його туша тонула у воді. Нижче переправи стояла друга група мисливців, яка ловила туші цих оленів і витягувала їх на берег, очевидно з допомогою ШЛЕЇ. Тут з них випускала нутрощі, прив*язувала за ногу і знову залишала у холодній воді на здерігання, або складали на зиму у спеціальні ями, накриваючи їх камінням, щоби запасів не розтягнули тодішні тундрові звірки і птахи. Фактично сьогоднішній окремо збудований льох на українському подвір*ї - це і є таж палеолітична яма, тільки трохи модернізована !
Звичайно, що олені також не були дуже дурні, вони почувши небезпеку змінювали напрям руху, втікали.. Щоби набити більше туш оленів мисливці спочатку пропускали кілька передових стад через переправу, а потім брались за роботу. Але перед тим потрібно було ці стада оленів вислідити, взнати де вони і скільки їх і куди прямують. В районі переправ тисячі оленів роками вибивали копитами справжні дороги - шляхи, мисливці затаївшись і замаскувавшись біля цих доріг найперше чули шум-гул, шляпанину тисяч оленячих ратиць у шляховому болоті.  Тодішнє мислення наших предків не розділяло окремо оленячого шляпання і самих оленів - все це був один процес. Міграції оленів починалися ранньою весною, то ж болота шлякоті-слякоті тоді було багато, як і осінню. Північні олені погано бачать не далі як 500 метрів, але мають прекрасний нюх і слух. Тому мисливці-розвідники надівали на голову ШЛЕМ з рогами, щоби здалеку бути подібним на оленя, або просто ШЛЯПУ, адже доводилося чекати на здобич годинами, днями. У нас шляпа зветься - капелюх, щоби не капало за шиворот. У німецькій мові є слово ШЛЯГЕН, що значить - бити, вдаряти, убивати. Щоби більше набити оленів на переправі люди трохи пізніше придумали плавзасіб - шлюбку.
"Зима була порою року, найбільш забезпеченою їжею. Тому взимку люди відпочивали, справляли весілля, обмінювалися дарами, відправляли релігійні свята" - С.41 Л.З..
Весілля - це шлюб, у росфйській мові є слово "слюбфтся" - полюбить друг друга. Он звідки взялося слово "любити" ! Але і тоді люди не любили, коли хто-небуть ШЛЯЛСЯ (їхніми) оленячими дорогами, адже тоді можна було залишитись їм без обіду і вечері не на один день.
У Словнику Б.Грінченка є ще такі слова: перше ШЛЯМ, яке має такі значення: 1. мул, болото, 2. хутро, 3. довгий шов в кожуху. Друге слово ШЛЯМУВАТИ має такі значення: 1. чистити дно ставка, 2. чистити, мити кишки для ковбас. А російське слово ШЛЯЧА - це слякоть, дощ із  снігом.
Коли закінчувались припаси з весняної чи осінньої поколки, у чистому полі звіра фактично вполювати було неможливо. Тоді наші предки практикували загінне полювання. Для цього вони користувалися ШЛЯГАМИ - шляг з Словника Грінченка - це великий дерев*яний молоток, колотячи ним, вони створювали шум у певних місцях території  і стадо лякливих тварин можна було спрямувати у певному напрямі: до яру, чи урвища, чи на приховані ями з загостреними кілками - шляками. Де не можна було вирити яму - ставили для звіра ШЛАГБАУМ у вигляді зрубаних гілляк чи деревець. Цілком очевидно, щой шум став одним з головних елементів у процесі полювання наших предків. Шум ще можна було отримати за допомогою різних ТРАСКАЛ, які зчинають відповідний тряскіт. Тоді оленячий шлях ще став називатись ТРАСОЮ, ТРАКТОМ. Давня назва ресторанів у Західній Європі - тратторія, а в Росії - трактир. З грецької мови до нас прийшло слово - ТРАПЕЗА. Якщо замість ловчої ями вирити ТРАНШЕЮ - то можна буде більше взяти здобичі.

Юди ап. брата Господнього.

За церковним календарем  (2 липня)  сьогодні ось такий день. А ще зранку гортав  книгу і знайшов там цікавий факт, який має стосунок до нашої недавньої Історії і певною мірою  до Юди. Цю Історію не варто забувати нам тепер ніколи і зробити з неї потрібно правильні висновки.
Отож "Історія України" Львів , видавництво "Світ" 1996 р. С.448 :
"...Іншою проблемою, яка зачіпала інтереси не тільки України і Росії, а й усього світу, було питання про ядерну зброю, розміщену на території України. Ішлося про 15 процентів ядерного потенціалу колишнього СРСР: 176 міжконтинентальних балістичних ракет (МБР) та близько 3 тисяч одиниць тактичної ядерної зброї, які потенційно перетворювали Україну на третю після США і Росії військову потугу світу, з арсеналом більшим, ніж у Великобританії, Франції та Китаю разом узятих"..

"Чому місту (Буську) потрібно повернути давню назву".

З такою назвою стаття була опублікована в Буській районній газеті "Воля народу" ще за 16 червня 2011 року. З цією статтею-заявою ще автор  і  житель  Бужська (Буська) звертався до депутатів  Буської міської ради і Буської районної ради , але якоїсь відповіді не отримав !?
А сьогодні знову  настав момент, коли можна змінити назву нашого давнього міста, точніше повернути !!! Отож текст заяви-статті з авторського чорновика:
"У нашому місті 31 травня 2011 року пройшов вже Другий регіональний Форум краєзнавців-літописців. Основною темою Форуму була історія Буська. Автор цієї заяви був учасником цього Форуму і запропонував його учасникам обговорити питання, щодо в недалекому майбутньому повернення нашому  місту давньої предківської назви - Бужеськ (Бужськ) і відповідно змінити теперішній його герб із зображенням буська-лелеки.
В ході дискусії всі учасники погодилися, точніше, що ніхто не заперечував історичним фактам в тому, що назва міста Бужеськ утворилася від назви нашої головної ріки - Буг. І слов*янське плем*я яке тут жило по-берегам ріки, звалося - бужанами !
На одній із перших карт Європи, яка була видана у Страсбурзі 1513 році є вперше позначено наше місто і назва його по-латині записана так : BUSZCO . Тодішні карти в основному мали цілком практичне значення: тобто назви міст зарисували так, як вони вимовлялися його жителями і їх сусідами, бо ними користувалися купці, мандрівники, посольства і різні поштові кур*єри. З цієї карти бачимо, що навіть після 150-літньої окупації наших земель тодішньою Польщею - наше місто ще зберігало свою стару назву. Але вже в кінці цього ж століття на карті Польщі Вацлава Гродецького, яка була видана у Кельні 1592 році наше місто латиною записано так: Buska. Ці карти можна знайти у книзі, яка була видана кілька років тому і називається "Україна на стародавніх картах", і яка є у Буській районній бібліотеці.
З цього ж століття, за паперовими філігранями з Буської папірні відомий і перший насьогодні герб нашого міста, який можна бачити на пл. Ринок на пам*ятнику Ангелу охоронцю нашого міста. Це зображення польського державного пів-орла до якого приєднана латинська бувка "В", датується цей герб 1550 роком. Такий герб можна класифікувати, як "окупаційний".
Далі на Форумі згадали, що є легенда записана польським істориком А.Шнайдером: Проте, як буський князь побачив буська на території нинішнього міста і велів тут збудувати місто, назвавши його "Буськом" !? Але за чисельними давньоруськими літописами, наше місто називалося таки ж Бужеськ !
Наш відомий письменник і журналіст, і фактично літописець Іван Савчин у своїй книзі "Буськ у вирі століть" 1996, С.7 писав, що ця легенда не витримує серйозної наукової критики і найбільш ймовірно, що вона є фальшивкою! Остаточно, цю фальшиву легенду добили у 2001 році наукові археологічні розкопки валу біля нинішньої гімназії. Вал був насипаний у кінці 10 ст. Тобто коли князь Давид Ігоревич заявився у наше місто, як мініум вже сто років тут було велике укріплене  високим валом і глибоким ровом місто, іще захищене болотистими берегами річок Полтви і Західного Бугу ...
Ще Давид Ігоревич Шнайдером порівнюється із лелекою-буськом, що стоїть на одній нозі - бо так у нього було мало землі !? Що ж відкриємо "Літопис Руський" на описі 1100 року, С.155 коли руські князі творили Бужське князівство і говорили Давиду Ігоревичу: "... ти сядь у Бужську і в Острозі, а Дубен і Чорторийськ - се тобі дає Святополк..." Нині місто Острог знаходиться в Рівненській області, як і більш відоме місто Дубно. Чорторийськ - нині село Старий Чорторийськ Маневицького району Волинської обл. на березі ріки Стир. Тут очевидно, окресленні тільки північні, спірні райони Бужського князівства, а про басейн ріки Полтви, де нині Львів, ніхто і не претендував, бо це були споконвічні землі бужан. Ось приблизна територія тодішнього Бужського князівства.
Ще у Шнайдера є одна оповідь, як  у гнізді застрекотали буськи і врятували одного пана, чи місто від раптового нападу татар. Буськи-лелеки стрекотали і до татар, і дай Боже, щоби вони й далі стрекотали у своїзх гніздах.  Підіб*ємо короткі  підсумки: А.Шнайдер, сам або знайшовши польські напрацювання про буська і наше місто і створив легенду про герботворчість і значимість цього птаха у нашому місті.
Потрібно чесно визнати, що ця трьохчастинна легенда про буська-лелеку відрізає і закриває минуле нашого міста часів  Раннього слов*янства і Київської Русі ! Історична наука не стоїть на місці, чи потрібно буде нам виправдовуватисб за чужу фальшиву легенду ?
Тут виникає ще одне питання: Чому Шнейдер і його попередники намагалися змінити назву нашого міста ?? Адже із сусідніми містами і дальшими такої операції вони не проводили ? Очевидно, що все це пов*язано з нашою ранньослов*янською спадщиною - наше місто було одним із центрів праукраїнського племені БУЖАН. Якщо спадщина Русі - Польщі дісталася цілком "законно" у ході завоювання, то боротьба із спадщиною Бужан вимагала інших форм боротьби, що й продемонстрував нам А.Шнайдер.
На Форумі прозвучала пропозиція, що варто було би одну з вулиць нашого міста назвати в честь Шнайдера. Однако це буде йому забагато честі, а як говорять наші сусіди: що забагато - то шкодить нашому здоров*ю !! Крім того творчість Шнайдера має відношення до багатьох міст Галичини і Львова, отож критичний перегляд цієї спадщини ще впереді.
Коли на вже згадуваному Форумі стало ясно, що таки потрібно міняти назву нашого міста і теперішній герб - виникло каверзне питання:  -- А яким має бути майбутній герб нашого міста ??  Тут зразу же включились знавці геральдики, що все має бути законно і за правилами. Якщо виходити з того, що назву нашому місту і людям, які тут живуть і проживали дала річка Буг - то цілком очевидно, що основним елементом герба і нашого краю в цілому може бути річка Буг ! Хай нам геральдисти на своїй основі і продемонструють кілька своїх варіантів, як у них зображується річка: із золотими берегами, чи зеленими, яке місце вона може займати на гербовому щиті і т.д. і т.п. Головне не забути про корону-діадему, як символ столиці племені Бужан. Тоді із запропонованих варіантів громада міста і вибере собі вподобаний герб.
Потрібно ще мати на увазі, що давні документи, які є в архівах хоча-би Львова, фактично ніхто з науковців не вивчав щодо Буська, а там можуть бути і згадки про давні символи допольського Бужська . За передбаченням археолога П.Довганя наше місто ще можна повністю розкопувати на протязі 30 років !? Можливо, що буде щось знайдено з тих часів: якраве, ефектне, унікальне, що зможе стати символом нашого міста, району ?? Історична наука і зокрема археологія йде всетаки вперед, відкриває нові горизонти минулого, спростовує чужі і свої фальшиві міфи і вигадки.
Щодо назви нашого міста, ось що писала доктор філологічних наук, доцент Дрогобицького педінституту - Марія Кравченко, газета "Воля народу" за 6 лютого 1993 року: "За закономірностями української мови слід писати Бузьк, Бузький район... У системі українських географічних назв маємо цілу низку аналогічних утворень: Прага - празький, Рига - ризький, Гаага - гааазький, Лейпціг - лейпцізький... Назва міста очевидно, походить від назви ріки Буг..." Нажаль, як бачимо закономірність української мови не узгоджується із історією нашого міста. А тепер ще маємо мовний покруч - "БУщина" !? При поверненні до назви Бужеськ для означення нашої землі можна буде вживати такі зрозумілі, предківські назви, як Бужанська земля, чи край, бужани ...
Ось така у нас є фальсифікована історія нашого міста, ми її можемо виправити, а можемо залишити наступному поколінню, яке і без того буде мати свої проблеми і виклики світу.
3 червня 2011 року  м. Буськ       Тарас Дишкант ."

Чому українки найкрасивіші - 2.

Як можна визначити найкрасивіших жінок у Європі, Світі ?? Можна ! Адже виміряли відстань від Землі до Сонця і діаметр атомного ядра. Адже проводяться різноманітні конкурси краси, де основним аргументом являється антропологічні дані конкурсанток. Міжнародна комісія домовляється про кілька типів красунь, далі вступають  у свою роль виборчі політтехнологи, які відповідно до законів математичної статистики "заміряють" певну країну , далі все обраховують всесильні компютери, які і видають у процентному відношенні, де і скільки красунь проживають в цій чи іншій країні...
Свідчення Геродота кн.4,75 про використання скіф*янками мазі з деревини кипариса, кедра і ладану - є надзвичайно цінним для української (косметичної) Історії, яку неможливо затіннити іншими подібними.
Господарська система Скіфії давала можливість сім*ям, родам, племенам і народам проживати з певною долею свободи і незалежності, чого не було в багатьох тодішніх державах, а в  південних державах де були державні зрошувальні канали було ще розвинуте рабство.
Бранки і принцеси, які приїзджали у Скіфію, отримували тут свободу дій і звичайно, що  ще більше розквітали у своїй красі. А скіфська свобода дозволяла цю красу зберегти на протязі тривалого часу, а це найголовніше у нашій Історії !
Геродот кн.4,17: "... Вони (алізони) і калліпіди взагалі мають такий спосіб життя, як і скіфи, але сіють і їдять пшеницю і цибулю та часник і сочевицю та просо. Над алізонами живуть скіфи-оратаї, які сіють пшеницю не для їжі, а на продаж..."
Тобто у скіф*янок були гроші, щоб доглядати за собою, щоб виглядати красиво !
Прочитаємо сучасних істориків-дослідників. Ось одне речення з книги Валерія Грицюка "Військо скіфів" Київ 2009, С.115: "...Аналіз великого масиву скіфських поховань Степового Подніпров*я показав, що 29 процентів жіночих поховань мали зброю " !
Що значить, людина похована із зброєю в ці часи ?? Це значить, що у житті вона була вільною і незалежною, і навіть, якщо прожила своє життя без війн, то всеодно по-статусу їй в могилу клали зброю. "Статус" - це не комп*ютерні вигадки ?:))
За описом українських звичаїв Бопланом - українська дівчина могла піти сама і посватати собі чоловіка !? Автор цієї статті (Т.Д.) вважає, що цей звичай виник, зародився ще в давні часи, в часи існування Скіфії !!!
Читаємо "Літопис Руський" (за Іпатським списком у перекладі Леоніда Махновця) Київ 1989, С.8 :"... І жили в мирі поляни, і древляни, і сіверяни, і радимичі, і вятичі, і хорвати. Дуліби тоді жили по Бугу, де нині волиняни, а уличі ц тиверці сиділи по другому Бугу,, і по Дніпру, сиділи вони також поблизу Дунаю. І було множество їх, бо сиділи вони по Бугові й по Дніпру, аж до моря, і єсть городи їх і, до сьогодні. Через те, називали їх греки "Велика Скіфія"".
Бачимо, що жителі Київської Русі визнавали себе нащадками Скіфії, а сьогоднішні нащадки Русі мають в цій справі де-які проблеми ...
А ось на закінчення, про правильність висновків (Т.Д.) два речення із Діодора Сицілійського (90-21 рр. до н.е.) "Історична бібліотека" кн.2,44: "...У цих народів жінки подібно мужчинам привчаються до війни, і зовсім не гірші від них своєю хоробрістю. Тому багато великих подвигів було зроблено цими славними жінками не тільки у Скіфії, але й у сусідніх з нею землях..." !

Чому українки найкрасивіші ??

Ось, ще з Нового року у мене перекидається, валяється гламурний журнальчик на обложці якого фотографія чорноволосої в білій шубці з синім намистом чарівної україночки... І тільки сьогодні зранку виникло просте питання: А звідки ж така краса українська взялась ???
Ще згадався Габріель, завзятий турист, комівояжер власної фірми, який вже в літах і бачив чимало світу, який виріс серед чудової італійської природи і вишуканої давньої архітектури (тобто має сформований гарний смак), визнав, що найкрасивіші в цьому світі - українки, визнав не для якогось ЗМІ, а так в дуже приватній розмові !?
Тут почали з пам*яті виринати цікаві факти з нашої історії, які і можуть дати відповідь правильну на це, як здається досить просте питання.
Історики говорять, що сучасні народи (етноси) сформувалися в епоху бронзи-раннього заліза. Для нас це часи Великої Скіфії. Ще раз уважно прочитаємо Геродота "Історію" книга 4,75:
"Їхні жінки (скіф*янки) змочують шерехатий камінь і на ньому розтирають кипарисову деревину, також кедрову деревину та ладан і потім цією густою рідиною змазують усе тіло та обличчя. І від цього вони, по-перше, приємно пахнуть, а по-друге, коли вони потім знімають шар цієї масті, їхня шкіра стає чистою і блискучою".
"Жінки" - вжито в множинні, а "усе тіло" вказує, що     це не була 5-хвилинна процедура.
1. Кипарис - вічнозелене хвойне дерево, росте в субтропіках і тропіках. Давні єгиптяни з нього робили саркофаги, за Біблією Ієзикіль 31,8 кипарис росте в Райському саду, ще за християнською символікою -         це дерево вічного життя. Кіпарис вічнозелений може рости до 2000 років.
2.Кедр - з цього роду, щой кипарис - хвойне дерево, з нього будували царські палати.
3. Ладан - ароматична смола з ладанового дерева, яке росте тільки в Сомалі (Африка) і на Аравійському півострові (Йємен, ,Оман). Волхви в дарунок Ісусу Христу принесли: золото, мірру і ладан !!!
Як бачимо міжнародна торгівля існувала і в ці далекі часи і Скіфія була прямим учасником її.
Скіфська культура бере початок з 7 ст. до н.е.. В часи фараона Псаметіха (665-609 рр. до н.е.) скіфське військо ходило в Єгипет, це за Геродотом, а за Помпеєм Трогом скіфи перемогли у диспуті єгиптян на предмет давності своїх народів !
За давніми ірландськими переказами, які підтверджують два попередні факти "зустрічі" скіфів із єгиптянами, Нел (син міфічного предка ірландців Фенія Фарси) був одружений на "доньці єгипетського фараона - Скоттою" , які після  цього повернулися у Скіфію . - Г.Казакевич "Кельти на землях України" Київ 2010, С.257 .
Цілком вірогідно, що Скотта у Скіфію приїхала не сама, а з своїм двором, у складі якого були косметологи, дизайнери одягу, масажистки, лікарі, няньки, візажисти і т.п. Найновіші, найдосконаліші досягнення тодішньої давньоєгипетської науки потрапили до скіф*янок !!!
Велика Скіфія займала землі від Дунаю до Алтаю, від Балтійського до Чорного і Каспійського морів. Вона складалась із 20-и напівсамостійних царств, між якими проходив династичний обмін кращими, красивішими представниками тодішніх правлячих еліт.
Скіфські війська доходили крім Подунав*я ще до верхів*їв Ельби, середньої течії Одеру, цілої Вісли - В.Грицак "Військо скіфів" Київ 2009, С.145. І назад додому вони привозили здобуті і дорогоційні і красиві "речі".
Сьогоднішні науковці помилково вважають, що "скіфська непереможність" це вигадка античних авторів ?! Для прикладу : Скіфська цариця Томіра в 539 р. до н.е. розбила 200-тисячну армію перського царя Кіра Великого в Південному Кавказі, а потім "збагатившись здобиччю" пішла і приєднала Придунайські землі до Скіфії, але якогось епітету від нащадків так і не заробила...
Велика Скіфія проіснувала близько 300 років з 7 по 4 ст. до н.е., змогла не тільки зібрати найкращі зразки жіночої краси, але завдяки демократичності в скіфському житті їх вдалося ще й зберегти (досьогодні) !
Звичайно, що і тоді красі скіфських жінок було чимало заздрісників. Сам Геродот придумав образливе і брехливе оповідання про скіфських жінок, які зрадили своїх чоловіків і зачали дітей із рабами, на це у них пішло аж 28 років !?? Очевидно, що 7 років тривав похід скіфів, а 21 рік мала досягти молодь, щоби набути всіх прав скіфського суспільства. Але  скіфи так довго не жили, як встановили археологи, крім того в далекий похід все скіфське військо не йшло, і про такий "цікавий" факт більше ніхто з античних авторів не писав ??
А в часи Київської Русі літописець два рази записав на початку Літопису перелік тодішніх племен-народів, які входили в так звану "Велику Скіфію".

"Код Путина"

Книга з такою назвою за авторства Максима Калашникова вийшла в Києві ще у 2005 році !?
Ось кілька цитат з цієї книги, щоби задуматись, що було спочатку: курка чи яйце ??
С.14 " Путинский проект уже обречен на бесславный конец. Увы, вместе с ним могут обрушиться и остатки Российской Федерации..."
С.36 "Впрочем, лично автор этих строк утратил большинство иллюзий в январе 2000 года. Помнится, тогда мы с моим знакомым, которого я здесь назову Референтом, стояли на путях у штабного поезда в Гудермесе. Где-то у самого горизонта играло кровавое зарево от горящего  Грозного. И Референт сказал мне:   - Ничего не изменится. Знаешь, кто пишет для Путина программу развития страны ..."
С.104 "И не виляют в политике так трусливо, как нынешняя Москва, не сдают своих союзников налево и направо. Это мне ребята из Донбасса говорили.
Эх, черт ! А ведь какой  момент был ! Ведь могли мы возвратить себе и Донбасс, и Крым, и Причерноморье с Приднестровьем..."
С.106 "Во всяком случае, Гитлер, став во главе ..." далее С.107 " Поставь подобного лидера во главе Росфедерации начала 2000-х -- и сейчас мы бы воссоединились и с Крымом,  и с Восточной Украиной, и с Преднестровьем, и с Белоруссией, и Грузию сильно поубавили бы в размерах."
С.228 " Не ждите от Путина подвигов. Да, нынешняя "бело-сине-красная" Россия, обладая ядерными арсеналами, кадрами спецслужб и более чем сотней миллардов от экспорта нефти, могла бы отстоять Украину, в крайнем случае добившись автономии ее восточных и южно-причерноморских областей..."

Проблема українців в Росії.

За офіційною статистикою (за вікіпедією) в Російській Федерації  зараз проживає 1.927.988 етнічних українців, за іншими даними близько 5 млн.
Багато українців там проживає у великих містах,
десятки тисяч проживає і працює в нафто-газодобувних рагіонах,
багатотисяч українців - громадян України є там зараз на заробітках...
А тепер згадаємо трохи Історії:
В часи Другої світової війни етнічні японці в США були ізольовані і посадженні в табори.
В 1940 році Сталін вирішив, що в Союзі Соціалістичних (Комуністичних) країн Європи - Польщі не буде, і почав в СССР етнічну чистку поляків, було страчено сотні тисяч поляків, навіть найнайпрєданіших поляків-комуністів, а перед тим він ще розпустив Компартію Польщі.
Є велика ймовірність, що з початком Великої війни Росії (Путіна) проти України - проти місцевих і приїзджих українців почнуться широкомасштабні репресії і можливо терор !!!
Українську символіку : прапор і Тризуб, щоби змусити почати російську владу ці заходи, можуть використати провокатори і просто борці з російським імперіалізмом...
Потрібно чесно сказати усім українцям в Росії: На першому етапі цієї боротьби ніхто Вам не допоможе - хочете жити - об*єднюйтесь !!!