Пліснесько - столиця бужан.

Баварський географ      описуючи народи, які в той час проживали 19. номером подає Чурян (Червлян), які мали 325 міст (градів). Настуаним номером 20. він згадує  Бужан у яких 231 град. А 37 номером згадуються Велунчани із 70 градами, які більшостю вважаються волинянами.
Величезне Пліснеське слов*янське городище знаходиться у верхів*ї Західного Бугу і мало площу від 160 до 300 га і могло належати тільки бужанам! Витік Бугу являє собою потужне джерело, звичайно, що у давні часи воно не могло залишитись поза увагою тодішніх жителів.
Раніше у мене була думка, що Бужеськ (нині Буськ) міг бути столицею бужан, бо назва міста утворена від самих бужан, а ці послідовно від річки Буга, бо далеко не кожне місто могло мати назву, яка би походила від назви річки.
Але щодо масштабності то Пліснесько серйозно більше від Бужська! Але у Буську в ріку Буг впадає ріка Полтва, яка значно повноводніша за Буг  бо має велику площу свого басейну , тобто територію  і якраз у межиріччі Полтви і Бугу знаходиться стара частина міста Буська, який і контролював тут річкові   шляхи. Найбільш вірогідно, що Бужеськ міг бути віддаленою частиною столичного міста Бужан - Пліснеська, бо ж не пропадати митним зборам десь-інде. Тоді ситуація з назвою Бужеськ-бужани-буг стає зрозумілою.
Вже в часи Володимира Великого територія праукраїнського племені бужан (від витоку Зах.Бугу до м.Дорогочина) була розділена на окремі частини, а сам великий князь на притоці Бугу збудував місто Володимир (Волинський) і ця частина стала належати Волині, а Бужеськ пізніше потрапив в залежність від Галицького князівства. Пліснесько також попало до Волині і границя тут проходила між Ожидовим і Олеськом, тут вірогідно й був річковий волок у давніх часах із р.Солотвини (зах. Буг) у Стирське озеро-болото біля Олеська. Тому й про бужан руські літописи мало що пишуть. А столиця червлян  Стільсько, як і столиця бужан Пліснесько у давньоруському житті активної участі не приймала .

Княгиня Ольга родом з Пліснеська .

Львівський історик Ігор Мицько проаналізувавши багато матеріалів письмових, фольклорних, археологічних прийшов до висновку, що велика княгиня Ольга ( бабця Володимира Великого)  є родом з Пліснеська.  Мої доповнення до цієї гіпотези будуть такі:
1. У березні 2013 року у Львові на виставці давніх карт мені довелося на карті Польщі 1770 року виданій у Парижі бачити, що річка Стир починається з великого озера біля Олеська. За нинішньою топографічною картою за меліоративними каналами можна визначити його розміри: 8 на 2 км. З сторони Пліснеська на березі цього озера знаходяться: відоме Олесько і село Йосипівка, яке відоме скарбом арабських дирхемів. Тобто ця місцевість слугувала портом-пристанню для човнів, які рухалися річкою Стир. У давньоруські часи на берегах цієї річки були столиці князівств - Перемильського, Луцького і Чорторийського.
На південь від Пліснеська протікає ріка Західний Буг, яка також очевидно витікала з меншого озера біля Верхобужа, розміри його приблизно 3 на 6 км. На східному краю цього болота-озера на відстані трохи більше одного кілометра протікає річечка В*ятина притока Серета, який є притокою Дністра. На Сереті відоме князівське місто - Теребовля. Якщо тут порту-пристані не було, то волок для човнів був точно. При злитті Бугу і р. Золочівки можна віднайти ще одне озеро-болото, розмірами 6 на 10 км. А ріка Західний Буг мала такі столиці князівств: Бужеськ, на початках Полтви ( притоки Бугу) - Звенигород і Львів, далі Белз, Володимир, Берестя і Дорогочин. Як бачимо Пліснеська земля з трьох сторін омивалася озерами і кругом неї було багато вони, біля самого городища і нині протікає річечка Бужок притока  Бугу!  Місцеве велике городище площою 160-300 га говорить за те, що тут була столиця бужан! "Водний" корінь - пливе, плесо (озеро) дає ключ до розуміння походження назви Пліснеського городища.
2. Як пишеться у руських літописах, що Ігору привели Ольгу з "Плескова" у 903 році. Значить Олегом до цього року і були відвойовані у Великої Моравії колишні "скіфські" землі, аж до Кракова на Віслі. Отож назва Пліснесько - Плесков є чесько-моравського походження, а Пліснесько - це місцева назва - бужанська.
Так, як це були досить віддалені землі Руського князівства і пограничні з сусідами, і в Олега не було стільки війська, що всюди поставити свої гарнізони - то вирішено було укласти династичний шлюб Ігоря з Ольгою, яка представляла місцеву , очевидно бужансько-моравську владу. У ці часи Псков для Русі був глухою провінцією і якийсь династичний шлюб з цього регіону був просто неможливий!
В часи Русі Пліснесько не могло розвиватись, тому, що було колишнім племенним центром бужан і щоб тут не зароджувався сепаратизм - ось така була повсюдна політика руських князів. Очевидно, що Пліснесько було завойоване в часи найбільшого розквіту Великої Моравії 846-870 роках. Тому у Пліснеську знаходять залишки зброї, упряж, прикраси, кераміку, які мають західнослов*янське походження. Знайшли також кілька поховань варягів, які можливо прийшли з Олегом і тут залишились, або це були місцеві варяги. Тому не дивно, що границі Чеської (Моравської) церкви сягали колись Бугу і Стиру.
Очевидно, що вже після смерті Святослава 972 року в часи князівських міжусобиць Ляхи забрали ці землі собі, як "спірні". Прийшовши до влади у Києві енергійний Володимир Великий у 981 році впершу чергу пішов відвойовувати землі на заході Русі. - "Перемишль, Червен та інші  городи". У Пліснеську очевидно в той час захищався  польський гарнізон.
Нинішній дослідник Пліснеська львівський історик, археолог Михайло Филипчук   вважає, що Пліснеське городище було знищене походом Володимира Великого у 993 році на Хорватів, як місто Білої Хорватії !?. Але на наших землях ні білих, ні червоних хорватів не було !

Походження Русі.

З 1749 року існують дві великі наукові "суперечливі й догматичні школи" за О.Пріцаком, які пробують розв*язати цю велику проблему - походження Русі, і зветься одна школа  "норманісти" , інша "антинорманісти". За ці роки було багато написано на цю тему, але проблема залишалась й досі нерозв*язаною. і ось на саме Різдво -2014 року Всевишній дозволив мені грішному побачити, як насправді творилась Русь. Виявилось, що творення Русі було складнішим, а ніж викладені аргументи норманістів і антинорманістів. Третьою стороною, яка була причепною до створення Русі була Хазарська держава (650 - 965 рр.). Саме у 965 році київський князь Святослав Ігоревич розгромив Хазарію, визволив Русь від хазарської залежності.
Після повстання кабарів (810 - 820 рр.) Хазарія помалу почалась рухатись до своєї загибелі, воюючи то з арабським халіфвтом, Візантією, із степовими народами, що проходили її територією: булгари, угри, печеніги, гузи. Візантія у відповідь підкуповувала проти Хазарії печенігів, кавказьких аланів, а хазари відповідно використовували для цього Русь.
У червні 860 році руський флот напав на столицю Візантії, коли вона була зв*язаною війною на сході проти арабів. Руський літописець цей похід датує чомусь 866 роком, очевидно, щоб приховати тут "хазарську руку". У 913 році почав княжити Ігор і тут руський літописець дає календарне уточнення, що  тоді почав у Візантії правити Костянтин, тобто хронологію літописець знав досить добре !? А за арабськими джерелами у цей рік руський флот у 500 човнів здійснив дуже далекий морський похід, зокрема Каспійським морем аж у Закавказзя. Ймовірно, що цей похід очолював сам  князь  Ігор. Найбільш вигіднішим цей похід був Хазарії, адже тут границя її йшла по Кавказькому хребті. Розоривши Закавказзя таким чином Хазарія тут на своїй границі отримувала передишку у нескінченних війнах. Руський літописець про цей далекий і великий похід Русі зовсім нічого не згадує ? Як і не згадує він про похід Русі у 943 році тим же самим маршрутом і захоплення м. Берди. Але походи на греків Ігоря 941 і 944 роках літописець згадує. Очевидно, що й похід Олега 907 року це також була хазарська політика.
Держава Русь спочатку виникла, як залежне варяжсько-слов*янське князівство у складі Хазарії, яке у 965 році позбулось цієї залежності, знищивши саму Хазарію! Після цього руські літописці, звичайно по-просьбі руських князів "підправили" історію Русі, викинувши  матеріал, що мав стосунок до хазарської залежності.
О.Пріцак писав, що правителі Русі мали потрійний титул: конунг, каган і цезар. А слово князь він вважав походить від германського слова - конунг, як і нині вважається багатьма науковцями. А з цього виходить, що слов*яни, як войовничі племена не мали своєї назви вождя, який би їх водив на війну і керував ними ?? Це звичайно, культорологічний абсурд! Беремо у руки Словник Б.Грінченка: кін,кону - 1. публічне місце, 2. місце для ігр, 3. сцена., контина - храм, конт - харчові запаси, князь - друге значення цього слова - молодий на весіллі. Як відомо весільні традиції є дуже давніми  , що  цілком виключає запозичення таких слів у інших народів! Раніше князів для походу і у важку годину вибирали на кону (на майдані) і він був серед них першим: кін- язь (раз). У латинській мові є "кон" - префікс, що означає об*єднання, спільність, сумісність. Багатенько слів із цим префіксом є у латинській мові, що свідчить про сиву давнину цього слова. Отож у титулі руських князів були слова: князь, конунг, каган і цісар...

"Білу Хорватію" знайдено !

Константин Багрянородний у своєму трактаті згадує про білих сербів і білих хорватів, які живуть біля Туркії (Угорщини) і  ще вони межують з Франкією. У зв*язку з тим, що у давньоруських літописах кілька разів згадувались хорвати, то більшість вітчизняних істориків (давніх і сучасних) вирішило, що землі цих білих хорватів були тут у нас у Прикарпатті, що навіть існувала така держава, як Біла, Велика Хорватія тут ? Про Білу Хорватію, як частину тодішньої Хорватії (бан) згадується у літописі попа Дукляніна.
Біла Хорватія не могла бути у нашому Прикарпатті, бо не межувала ні  з Угорщиною, ні з Франкією в такому разі. А якщо би  вона справді була такою Великою і межувала із згаданими країнами - то чому про це нічого більше невідомо Історії ??
У 1594 році Еріх Лясота писав, що "Львів - столиця Червоної Руси"! Львів знаходиться всього 30 км від давньої столиці червлян - Стільська. Якби до цього тут були якісь хорвати, то наші сусіди-історики про це б написали з великим задоволенням, щоб вколоти нашу історичну переконаність.
Отож, як насправді все було (авторська версія):  --- Олег Віщий активно  "збирав" землі в одну державу Русь. У 907 році коли він ходив на Греків у складі його війська були хорвати. Очевидно, що хорвати до Русі були приєднані раніше цього року. І це очевидно сталось коли розвалювалась Велика Моравія. Землі по-правому березі Вісли, разом із Краковим попали до складу Русі, а також землі нашого Звкарпаття, Словаччини і Румунії - саме тут і "знайшлися" хорвати !
Аж тепер стало зрозуміло, чому руський літописець два рази згадує про "Велику Скіфію" і зокрема у поході Олега 907 року! Раніше мені думалось, що літописець таким чином показує свою історичну обізнаність. Найбільш вірогідно, що частина офіційної ідеології Олега Віщого була побудована на Скіфо-сарматській історії, і землі, народи, племена збирались саме під цим прапором , колишні скіфо-сарматські землі !!! З подальшим розвитком Русі ця скіфська ідеологія зробилась непотрібною...

К.Тищенко та іраномовність скіфів.

10 жовтня 2013 року журнал "Український тиждень" надрукував статтю К.Тищенка  - "24-а Перська сатрапія в історії України" н.3 . І тут знову професор К.Тищенко порушив найперше правило наукових досліджень, яке звучить приблизно так: Якщо ти вступив у невідому для тебе галузь науки - то звернися до спеціалістів, які її вивчають, а то наламаєш дров! Ця професорська впертість дозволила мені нарешті зрозуміти, звідки за Геродотом взялися "іраномовні " скіфи. Але все по-порядку.
Є така наука, як палеоетноботаніка, нею у нас почали займатись лише з 1976 року. Її досягнення такі на 2002 рік за Галиною Пашкевич: перші одомашнені рослини: пшениці плівчасті одно і двозернясті, голозернястий і плівчатий ячмінь, бобові: горох, чечевиця, віка ервілія з*яіились у Малій Азії, а у 8-7 тис. до н.е. вони поширились у Європі, а у 5500-5000 роках з*явились на території Молдови і України, разом із землеробами, які прийшли із Близького Сходу через Балканський півострів. Тобто частина наших предків є з Малої Азії. За Катериною Бунятян ці наші предки крім зернових і бобових привели з собою ще й кіз і овець, і цілком очевидно, що й мову.У нас це  все не могло розвинутись бо не було відповідного "екологічного фону".
У 2003 році новозеландські вчені Р.Грей і К.Аткінсон використали методи математики і лінгвістики і встановили, що праіндоєвропейська мова зародилась 9800-7800 років тому в Анатолії (Малій Азії), а Відейко М.Ю. 2007 році з ними погодився в тому, що трипільці мають індоєвропейське коріння. У цілому, як бачимо, що всі три дослідження, гіпотези вище наведені не суперечать одна одній.
А дальше пан професор К.Тищенко мав би знати з порівняльного мовознавства, що українська мова і перська (іранські) знаходяться між собою близче, а ніж давньогрецька від них! Тобто на праіндоєвропейській батьківщині наші предки проживали поряд із предками іранців, і знайдені на території України слова, які належать до іранських мов - впершу чергу належать нашим предкам, бо вони (слова) тут знайдені!
Після двох переможних війн Скіфії (529 і 519 рр.) над Персією, цілком очевидно, що на її території проживало чимало полонених персів і вірогідно, що у тутейших  грецьких містах: (Ольвії, Тіри, Пантікапею, Киркінітіді, Херсонесі і т.д.) У ці часи елліни дуже цікавилися життям скіфів і очевидно, що й їхнім походженням. І, що  полонені перси у Скіфії могли сказати своїм еллінським інтерв*юерам про свою поразку ? Звичайно краще бути переможеним своїми більш розумнішими родичами, а ніж зовсім невідомим народом. А ще як перські полонені у скіфській (українській) мові знайшли кілька і більше слів подібних до перських, то їхня теорія мала серйозне підгрунтя. Висновок: іраномовність скіфів вигадали перські полонені у  Скіфії, а завдяки Геродоту ця давня теорія і попала в Історію, як доконаний факт.
Ще К.Тищенко мав би знати, що  твори істориків, різні важливі документи, а тим більше написи різних царів, імператорів з мовознавчого боку можуть бути цілком бездоганними, але історики у них часто знаходять вмотивовану брехню!!! Вишукування ось цієї брехні  і є основним завданням істориків, така ось їхня специфіка праці!

Неври та Стільське городище.

У попередній статті про "Баварського географа" автор забув згадати свідчення Аполлінарія Сідонія, про те, що у війську Атіли воювали "неври і бастерни". Далеко не всі науковці вірять в існування в той час неврів, але за тим же Баварським географом нервяни мали 78 городищ.
Про неврів кілька разів згадує Геродот, до середніх років цього історика (450 рр. до н.е.) додамо 850 років Баварського географа і отримуємо, що неври, як назва народу існувала близько 1300 років, а це дуже багато. Клавдій Птолемей описуючи  кавказькі народи Азіатської Сарматії пише про свано-колхів. Свани ще й досі живуть високо в горах у Грузії і є сусідами колишніх колхів-абхазів, а сам К.Птолемей використав дані Карти Агріппи, а це 12 р. до н.е.
Геродот писав кн.4,51, що з "великого озера" витікає Тірас-Дністер і воно "відмежовує землю скіфів від землі неврів". Це озеро мені вдалося знайти - це є нині Верхньодністровська низина, яка дуже заболочена і має кількаметровий шар торфу, для його утворення було потрібно багато води. Це озеро-болото починається біля міста Роздол Львівської області і вверх по течії Дністра тягнеться прямо по карті на 60 км до м.Самбора. Берег озера від карпатського боку і є землі неврів. Євстафій писав, що слово "неврос" значить молодий олень. Справжній гірсько-лісовий вигляд мала земля неврів, тож не дивно, що у давнину місцеве населення в основному займалось полюванням на оленів, звідси і їхня назва. Ще Геродот писав кн.4,105, що раз на рік невр перетворюється на вовка.Підтвердження цьому я знайшов у буковинській (с.Тисовець) новорічній Маланці. Коли одна її частина "вовків" водить "ведмедя". "Ведмежі свята" - це залишки ще з мисливського періоду життя цього народу, це донеолітичні ще часи! Важкі умови проживання на землях неврів сприяли законсервування фактично їхнього життя на довгі роки і століття.
Стефан Візантійський також згадував неврів, як "народ в Сарматії, і що є країна Неврида". Як бачимо усі наведені історичні факти не суперечать один одному, а лише доповнюютьсамих себе. Вернемось до великого озера Геродота, яке ділило скіфів і неврів. Біля м.Роздолу, де закінчується це озеро у Дністер впадає річечка Колодниця. У верхів*ї цієї річечки 10-12 км знаходиться знамените Стільське городище - столиця червлян. Недалеко Роздолу, на правому березі Дністра є село Києвець - тут діяла давня переправа через Дністер, тобто всі дороги, що на правому, що лівому березі тут Дністра, а раніше озера-болота вели сюди до цієї Києвецької переправи. Звідси ще одна дорога йде в Карпати до Середньоверецького перевалу, який давав змогу контактувати Прикарпаттю із Закарпаттям.
Отож можна сказати, що місце побудови Стільска біля цієї Дністровської переправи не було випадковістю! І тому досліджуючи Стільсько науковці мають це робити разом із дослідженням земель цієї Києвецької переправи.
Клавдій Птолемей згадуючи багато народів, що населяли Європейську Сарматію - нервян не згадав, але є згаданні карпяни. Гора Говерла - ототожнюється з горою Карпата (Кирпата), а біля неї знаходиться важливий тут перевал Яблуницький, який був важливим, очевидно, і для давнього Риму і не попав у "Географію" К.Птолемея. Дорога від цього перевалу до Дністра проходила землями неврів...

Ріки Рата та Прут.

Уточнення теми: "Краків - руське місто". Ріка Рата має довжину 75 км і протікає в Львівській області і є притокою Західного Бугу. Між витоками Рати і ріки Танев  ( притока Сяну) всього 6 км і це для волоку човнів, тут вірогідно й проходила границя між бужанами і тафнезянами. На берегах Танева очевидно й слід шукати столицю-городище танівчан-тафнезян (за Баварським географом). У верхів*ї Рати є село Потелич, що недалеко міста Рави-Руської і тут є городище давньоруського часу 11-13 ст. (І.Михальчишин, 1993р.), яке контролювало цей водний шлях. Далі за течією Рати є інше село з характерною назвою - Пристань, від якого напряму до столиці давньоруського князівства Белз всього 16 км. Від села Пристань знову вниз річкою є село Двірці - тут були знайдені римські монети, очевидно, що в часи існування античного Бурштинового торгового шляху тут також відбувався якийсь рух. Далі в низ по течії Рати маємо місто Великі Мости, які очевидно, що і в давні часи і сьогодні забезпечувало дорожній зв*язок з тим же Белзом за допомогою мосту на річці.
Якщо подивитись у Словник Б.Грінченка на слово "рата" - це термін платежу, або частина податку яку потрібно сплатити. Тут ще є "суха рата" - це арендна плата у неврожайний рік.  Тож тепер цілком зрозуміло, чому  у річки Рати така назва: купці, подорожні, які пересувались річкою човнами сплачували тут рату (мито). Адже, щоб цей водний шлях тут працював потрібно було його чистити від заростанням верболоззям і замулення, крім того тут була границя між племенами.
А далі ще цікавіше. Ріка Прут бере початок біля гори Говерли, довжина  його 967 км, тече він через Коломию, Чернівці, а далі служить реальною границею між Молдовою і Румунією, а в кінці впадає у Дунай.
Великий грецький історик, ось що писав про ріки Скіфії, кн.4,48: "...одна, яку скіфи називають Пората, а елліни - Пірет..."Науковці погоджуються, що тут йдеться про річку Прут. Відомо, що частина фракійської культури увійшла до складу грецької, отож цілком очевидно, що слово Пірет-Прут має фракійське походження і є калькою  з "скіфсько" мови Ріка Прут і в давні часи була доконаною границею між племенами і перебираючись через неї людям потрібно було сплачувати по-рату (мито).
Тобто Геродот пишучи про це "скіфське" слово дає нам дуже цінне свідчення, що воно має праукраїнський корінь, а це значить, що іраномовних скіфів не було!!! Як я раніше писав - іраномовність скіфів вигадав сам Геродот, а це ще один доказ моїй версії.