1.Кінець 18 ст.- початок 19 ст. "Історія Русів" автор цього твору заперечує саме слово "Україна".Як якась "нова земля над Дніпром".
2.1837р. Надєждін М. говорить про Дунайську, Дніпровську і Полабську Украйну і пруський Уккермак. Можливо м. Москва.
3.1853р. О.Чертков йдеться про "укрів". Санкт-Петербург.
4.1877р. А.Великанов . .із санскритського "укхраіїна" - горб , земляной бугор - рубіж. м.Одеса.
5.1891р. О.Потебня - всяка крайня від чогось земля - називалася Україною.
6.1913р. М.Грушевський - " в значінню погранича". м.Київ
7.1923р. С.Рудницький -"межова земля, пограниччя". м.Відень
8.1936р. С.Шелухін - старословянське слово - КРАЙ, одруб, украяний... м. Прага
9. 1963р. І.Лисяк-Рудницький погранична смуга . Західна Європа.
10. 1972р. Н.Полонська-Василенко - вживши назви Україна в 1187 р. .. Зах. Європа.
11. 1978р. О.Стрижак - анти -- кінець, край . м. Київ
12.1988р. О.Субтельний - Слово Україна - з*являється вперше 1187 році. Канада.
13.1991р. В.Шевчук - Україна ... та й назва "анти" в перекладі з санскриту - люди, що живуть у краю, українці. м.Київ
14.1991р. Б.Чепурко - укри-краяни- українці -"КР" - крапля космічної речовини, пуповина, крапка, початок, центр... м.Львів.
15.1991р. В.Скляренко -прасловянський іменник "край" ...Україна вже існувала в 1187 році. м.Київ.
16.1991р. Б.Яценко - уктріани-украіни-украни...
17.1992р. Е.В.Ігнатович - поєднання етноніма - "уті" та слова "країна" м.Київ
18.1992р. М.О.Чмихов -закон-край-україна - Україна з 1187 року. м.Київ
19.1993р. М.Брайчевський - від апелятивного терміна "країна" - 1187 р. як Україна. м.Київ
20.1995р. П.П.Толочко - 1213р. згадка про Україну.. м.Київ
21. 1996р.В.Петегирич - пограничні землі - Україна з 1187 р. м.Львів
22.1996р. Ю.Канигін - окраина Польского королевства .. м.Київ
23. 1998р.В.Баран - анти - крайні окраїнні .. М.Київ
24.2003р.С.Наливайко - кравенці-українці з Велесової книги. м.Чернівці
25.2004р. М.Зубков - внутрішня країна... Україна з 1187 р. м.Харків
26.2005р. СПлачинда - укри-гукри - дужі - країна дужин - Україна.
26. 2006р. Т.Дишкант "Походження слова України" м.Буськ - всі гіпотези скорочено взяті з цієї брошури.---Власної назви Україна у 1187 році - не існувало !
середа, 18 вересня 2013 р.
понеділок, 9 вересня 2013 р.
Йдемо чи повертаємось у Європу ?!
Сьогоднішній вислів, думка - "ми йдемо у Європу" лякає мене і очевидно багатьох українців отим закликом "йти": це значить кинути все і йти кудись ? Український світогляд (менталітет) закоріненний у свою землеробську землю і заклик "йти" всім суспільством "кудись", як мініум викликає внутрішнє занепокоїння, хай навіть невелике, але воно є, воно присутнє.
Хоча насправді ми нікуди не йдемо, а тільки хочемо європейські закони "українізувати", щоби жити не гірше Європи чи де-інде. З цього випливає, що владно-наукові кола нашої держави мають боротись із нашим прихованим занепокоїнням.
Давньогрецький історик Геродот, описуючи Скіфію, яка акурат займала землі нинішньої України, її границю на сході вказує річку Дон-Танаїс (кн.4,45). Отож береги цієї річки були границею між тодішньою Європою і Азією. Яскравий приклад: Скіфський царевич Анахарсіс входив у сімку мудреців Еллади, а без нього європейський фундамент цінностей буде із великою тріщиною! Ось, що про нього пише А.С.Русяєва "Славетний мудрець-скіф Анахарсіс" Київ "Наукова думка" 2001,С.6 : "Близько семидесяти античних і ранньосередньовічних авторів у тому числі такі знаменитості, як "батько історії" Геродот, філософи Платон і Арістотель, географ Страбон, при нагоді наводили сентенції Анахарсіса, розповідали про нього або згадували його ім*я. Анахарсіса як літературного героя почали вивчати в школах Еллади після того, як уже через кілька століть хтось із поетів склав про нього вірші.".
Початки Скіфії науковці датують 7 століттям до н.е. Через кілька сотень років Скіфія стала називатись "Європейською Сарматією" за Клавдієм Птолемеєм, але східна границя між тодішньою Європою і Азією й далі проходила рікою - Дон!
До середини 17 ст. до приєднання українських земель до Московії - наші землі були частиною Європи. Тодішні європейські університети були відкриті для нашої молоді, а нашим купцям непотрібно було через Архангельськ чи Санкт-Петербург їхати у Європу.
Ми були у Європі багато сотень років і зараз туди ми тільки ПОВЕРТАЄМОСЬ!!!
І в напівосвітлених підворітнях нас не потрібно шукати-чекати: адрес і місцепроживання ми не змінюємо - Україна!
І нашим сусідам нема чого боятися, як і лякати нас незаробленими у них грошима...
Хоча насправді ми нікуди не йдемо, а тільки хочемо європейські закони "українізувати", щоби жити не гірше Європи чи де-інде. З цього випливає, що владно-наукові кола нашої держави мають боротись із нашим прихованим занепокоїнням.
Давньогрецький історик Геродот, описуючи Скіфію, яка акурат займала землі нинішньої України, її границю на сході вказує річку Дон-Танаїс (кн.4,45). Отож береги цієї річки були границею між тодішньою Європою і Азією. Яскравий приклад: Скіфський царевич Анахарсіс входив у сімку мудреців Еллади, а без нього європейський фундамент цінностей буде із великою тріщиною! Ось, що про нього пише А.С.Русяєва "Славетний мудрець-скіф Анахарсіс" Київ "Наукова думка" 2001,С.6 : "Близько семидесяти античних і ранньосередньовічних авторів у тому числі такі знаменитості, як "батько історії" Геродот, філософи Платон і Арістотель, географ Страбон, при нагоді наводили сентенції Анахарсіса, розповідали про нього або згадували його ім*я. Анахарсіса як літературного героя почали вивчати в школах Еллади після того, як уже через кілька століть хтось із поетів склав про нього вірші.".
Початки Скіфії науковці датують 7 століттям до н.е. Через кілька сотень років Скіфія стала називатись "Європейською Сарматією" за Клавдієм Птолемеєм, але східна границя між тодішньою Європою і Азією й далі проходила рікою - Дон!
До середини 17 ст. до приєднання українських земель до Московії - наші землі були частиною Європи. Тодішні європейські університети були відкриті для нашої молоді, а нашим купцям непотрібно було через Архангельськ чи Санкт-Петербург їхати у Європу.
Ми були у Європі багато сотень років і зараз туди ми тільки ПОВЕРТАЄМОСЬ!!!
І в напівосвітлених підворітнях нас не потрібно шукати-чекати: адрес і місцепроживання ми не змінюємо - Україна!
І нашим сусідам нема чого боятися, як і лякати нас незаробленими у них грошима...
вівторок, 3 вересня 2013 р.
Гончарний круг та слов*яни.
У ранніх слов*ян 5-7 ст., як відомо гончарний круг не використовувався, тоді як у їх попередників - черняхівській культурі він був. Виникає просте запитання: Чому так сталось? Частину відповіді ми можемо знайти у Прокопія Кесарійського "Війна з готами" кн. 8 гл. 19-19. ці події відносяться до 553 року.
Гепіди запросили для боротьби із лангобардами, яких підтримувала Римська імперія гунів-кутригурів - 12 тисяч чоловік, які проживали в нинішньому українському Приазов*ї. Так як час мирного договору між гепідами і лангобардами ще не закінчився - то гепіди через свою територію кутригурів переправили через Дунай на візантійські землі для грабунку. Візантійський імператор Юстініан підкупом гунів-утригурів, які проживали з кавказької сторони Азовського моря спонукав напасти їх на незахищені землі кутригурів, що і було зроблено. Як пише Прокопій "десятки тисяч" римлян, які були рабами в кутригурів безперешкодно втекли додому у Римську імперію (Візантію).
Очевидно, що ці "римські раби" були по всій території Черняхівської археологічної культури і ця держава називалася у Йордана і Пріска "Скіфія" в дужках можна добавити (гунська). Якби справді гуни були із глибин Азії - то цілком очевидно, що і назву держави у Подніпров*ї вони би мали якусь зовсім інакшу?!
В цілому робимо висновок, що високотехнологічним виробництвом у гунській Скіфії (Черняхівська археологічна культура) широко займались полонені із римських (візантійських) провінцій. Після смерті Аттіли, почався занепад цієї Скіфії, який тривав, як бачимо 100 років. В цей час різні "гунські" народи, племена воювали між собою, воювали із сусідами варварами , а також Візантійською імперією.
В результаті чого слов*яни залишились одні, самі. І тут, очевидно, перед ними повстало питання: продовжувати гунно-скіфську політику чи зупинитись ??І слов*яни зупинились, щоби не пропасти у тьмі віків...
Гепіди запросили для боротьби із лангобардами, яких підтримувала Римська імперія гунів-кутригурів - 12 тисяч чоловік, які проживали в нинішньому українському Приазов*ї. Так як час мирного договору між гепідами і лангобардами ще не закінчився - то гепіди через свою територію кутригурів переправили через Дунай на візантійські землі для грабунку. Візантійський імператор Юстініан підкупом гунів-утригурів, які проживали з кавказької сторони Азовського моря спонукав напасти їх на незахищені землі кутригурів, що і було зроблено. Як пише Прокопій "десятки тисяч" римлян, які були рабами в кутригурів безперешкодно втекли додому у Римську імперію (Візантію).
Очевидно, що ці "римські раби" були по всій території Черняхівської археологічної культури і ця держава називалася у Йордана і Пріска "Скіфія" в дужках можна добавити (гунська). Якби справді гуни були із глибин Азії - то цілком очевидно, що і назву держави у Подніпров*ї вони би мали якусь зовсім інакшу?!
В цілому робимо висновок, що високотехнологічним виробництвом у гунській Скіфії (Черняхівська археологічна культура) широко займались полонені із римських (візантійських) провінцій. Після смерті Аттіли, почався занепад цієї Скіфії, який тривав, як бачимо 100 років. В цей час різні "гунські" народи, племена воювали між собою, воювали із сусідами варварами , а також Візантійською імперією.
В результаті чого слов*яни залишились одні, самі. І тут, очевидно, перед ними повстало питання: продовжувати гунно-скіфську політику чи зупинитись ??І слов*яни зупинились, щоби не пропасти у тьмі віків...
неділя, 25 серпня 2013 р.
Руський літописець про Скіфію.
У нашому важливому історичному творі "Літопис Руський" Київ 1989 р., переклад Л.Махновця, літописець лише чотири рази згадує скіфів.
Зразу же на першій сторінці серед країн, де проживали "Ноєві сини", згадується Сарматія, Тавріанія (можливо Крим) і Скіфія. В цілому Сарматія займала землі колишньої Скіфії і згадувати ці держави окремо одна від одної не можна.
На сторінці 6 - хазарів порівнюють із скіфами, очевидно, тут мається на увазі їх кочівний спосіб життя. На наступній сторінці літописець дає перелік народів, які проживали у "Великій Скіфії". Ось скорочений цей список: поляни, древляни, радимичі, в*ятичі, сіверяни, хорвати, дуліби, уличі і тиверці.
На сторінці 16 у 907 році повідомляється, що Олег ходив на Греків і взяв із собою такі народи: варяги, словени, чудь, кривичі, меря, поляни, сіверяни, древляни, радимичі, хорвати, дуліби і тиверці. Усіх їх літописець також називає "Великою Скіфією" !? Потрібно сказати, що античні автори такого політичного терміну, як "Велика Скіфія" не вживали, хоч ця країна була величезною: від Дунаю до Алтаю!
Щодо хорватів і дулібів, то такі народи-племена Русь не заселяли, літописець їх скомбінував, вигадав: дуліби - це був прошарок людей у слов*янському світі, які несли сторожову службу на охороні перевалів, переправ, важливих доріг, Балканська Хорватія у 1102 році підпала під владу Угорщини і очевидно руський літописець приписав цей "пропащий" народ для кількості у Русі - Т.Дишкант "Походження Русі" Львів, Сполом 2009р. СС.6,8.
Автор (Т.Д.) "початком" Русі вважає червневий похід 860 року Аскольда та Діра на Костантинополь. Тоді візантійські вчені мужі задумались: хто ж на них напав??? Очевидно народ - виходець із колишньої могутньої "Великої Скіфії"!?
Також очевидно, що проблема з назвою нової країни: Русь - Велика Скіфія існувала, як мініум з 860 до 907 років! Один з титулів Володимира Великого - каган. Крім того тут виникає ще цікаве питання: Чому наші предки не повернулись до давньої героїчної назви - Скіфія ??
Зразу же на першій сторінці серед країн, де проживали "Ноєві сини", згадується Сарматія, Тавріанія (можливо Крим) і Скіфія. В цілому Сарматія займала землі колишньої Скіфії і згадувати ці держави окремо одна від одної не можна.
На сторінці 6 - хазарів порівнюють із скіфами, очевидно, тут мається на увазі їх кочівний спосіб життя. На наступній сторінці літописець дає перелік народів, які проживали у "Великій Скіфії". Ось скорочений цей список: поляни, древляни, радимичі, в*ятичі, сіверяни, хорвати, дуліби, уличі і тиверці.
На сторінці 16 у 907 році повідомляється, що Олег ходив на Греків і взяв із собою такі народи: варяги, словени, чудь, кривичі, меря, поляни, сіверяни, древляни, радимичі, хорвати, дуліби і тиверці. Усіх їх літописець також називає "Великою Скіфією" !? Потрібно сказати, що античні автори такого політичного терміну, як "Велика Скіфія" не вживали, хоч ця країна була величезною: від Дунаю до Алтаю!
Щодо хорватів і дулібів, то такі народи-племена Русь не заселяли, літописець їх скомбінував, вигадав: дуліби - це був прошарок людей у слов*янському світі, які несли сторожову службу на охороні перевалів, переправ, важливих доріг, Балканська Хорватія у 1102 році підпала під владу Угорщини і очевидно руський літописець приписав цей "пропащий" народ для кількості у Русі - Т.Дишкант "Походження Русі" Львів, Сполом 2009р. СС.6,8.
Автор (Т.Д.) "початком" Русі вважає червневий похід 860 року Аскольда та Діра на Костантинополь. Тоді візантійські вчені мужі задумались: хто ж на них напав??? Очевидно народ - виходець із колишньої могутньої "Великої Скіфії"!?
Також очевидно, що проблема з назвою нової країни: Русь - Велика Скіфія існувала, як мініум з 860 до 907 років! Один з титулів Володимира Великого - каган. Крім того тут виникає ще цікаве питання: Чому наші предки не повернулись до давньої героїчної назви - Скіфія ??
понеділок, 19 серпня 2013 р.
"Аттіла повертається" - 15 років потому.
15 років тому всеукраїнська газета "День" у 4 номерах опублікувала моє дослідження: "Аттіла повертається". У якому я доказував, що гуни не прийшли з-під китайської границі, що столиця і могила Аттіли знаходяться на півдні України! Це моє дослідження і зараз можна знайти в інтернеті на сайті "Дня". Зовсім недавно була заторкнута тема гунів і тут захотілось підбити короткі підсумки, що стались у "гунській темі" за 15 років, що минули.
1. Ні українські науковці (історики, археологи, антропологи, мовознавці), краєзнавці-аматори, ні науковці інших країн не показали науковому світу якихось нових фактів, які би доводили, що гуни на землі теперішньої України прийшли з-під китайської границі!!! Показово!
2. Харків*янин, доктор фізико-математичних наук, професор Кіндратенко Анатолій Миколаєвич (якому не можна сказати, що він не знайомий із загальними науковими принципами досліджень) на гунську тему написав такі книги: "Матеріали до історії Скитії-України 4-5 століть. Походження та дії гунів" Харків, Просвіта 2002 року у двох книгах по 84 і 96 сторінках. "Коментар до дискусії між Д.Іловайським та В.Васильєвським з питання етнічної належності гунів 4-5 ст." Харків, Просвіта 2004 р., 32 с.. "Європейські гуни - предки українців" Харків 2007 рік, 170 с.. В кінці 2007 року вийшла підсумовуюча праця "Європейські гуни в описах давніх авторів" Харків 2007р., 360 с..У цих своїх працях професор аргументовано спростовує усі постулати "азійських" гунологів.
Анатолій Кіндратенко не просто писав ті свої праці, але давав їх на рецензію науковим людям України, які мають відношення до історії, мовознавства, тобто їм робота цього автора над гунським питанням досить добре відома.
3. У К.Птолемея (середина 2 ст. н.е.) згадуються гуни. Азійські гунологи це пояснювали, як проникнення передових загонів гуннів із глибин Азії. За моїми дослідженнями К.Птолемей використав так звану "Карту Агріппи", а це 12 р. до н.е. - отож цей аргумент-відмовка зовсім не діє!
4. За дослідженнями Катерини Бунятян кочівництво виникло лише напочатку залізного віку у відповідних районах Євразії. Одним таким районом була степова зона нинішньої України! Скіфи і гуни мають українське коріння: Рипейські гори, Бавнонська Скіфія - скіфські слова і страва, мед - гунські слова (українського походження).
Гунська історія України чекає на своє справді широке наукове дослідження, і здається, що тільки всеукраїнський громадський запит може цю маловивчену сторінку світової історії витягнути на світ божий із темниці мовчазного забуття!
1. Ні українські науковці (історики, археологи, антропологи, мовознавці), краєзнавці-аматори, ні науковці інших країн не показали науковому світу якихось нових фактів, які би доводили, що гуни на землі теперішньої України прийшли з-під китайської границі!!! Показово!
2. Харків*янин, доктор фізико-математичних наук, професор Кіндратенко Анатолій Миколаєвич (якому не можна сказати, що він не знайомий із загальними науковими принципами досліджень) на гунську тему написав такі книги: "Матеріали до історії Скитії-України 4-5 століть. Походження та дії гунів" Харків, Просвіта 2002 року у двох книгах по 84 і 96 сторінках. "Коментар до дискусії між Д.Іловайським та В.Васильєвським з питання етнічної належності гунів 4-5 ст." Харків, Просвіта 2004 р., 32 с.. "Європейські гуни - предки українців" Харків 2007 рік, 170 с.. В кінці 2007 року вийшла підсумовуюча праця "Європейські гуни в описах давніх авторів" Харків 2007р., 360 с..У цих своїх працях професор аргументовано спростовує усі постулати "азійських" гунологів.
Анатолій Кіндратенко не просто писав ті свої праці, але давав їх на рецензію науковим людям України, які мають відношення до історії, мовознавства, тобто їм робота цього автора над гунським питанням досить добре відома.
3. У К.Птолемея (середина 2 ст. н.е.) згадуються гуни. Азійські гунологи це пояснювали, як проникнення передових загонів гуннів із глибин Азії. За моїми дослідженнями К.Птолемей використав так звану "Карту Агріппи", а це 12 р. до н.е. - отож цей аргумент-відмовка зовсім не діє!
4. За дослідженнями Катерини Бунятян кочівництво виникло лише напочатку залізного віку у відповідних районах Євразії. Одним таким районом була степова зона нинішньої України! Скіфи і гуни мають українське коріння: Рипейські гори, Бавнонська Скіфія - скіфські слова і страва, мед - гунські слова (українського походження).
Гунська історія України чекає на своє справді широке наукове дослідження, і здається, що тільки всеукраїнський громадський запит може цю маловивчену сторінку світової історії витягнути на світ божий із темниці мовчазного забуття!
середа, 14 серпня 2013 р.
Черняхівсько-Ранньослов*янська проблема.
У світовій археології і зокрема її українській частині існує велика проблема, яка звучить так: Чому археологічні культури слов*ян: корчацька, пеньківська, які прийшли на зміну черняхівській виявились фактично кроком назад у своєму суспільному розвитку? Яскравим прикладом цього є відмова ранніх слов*ян від гончарного кругу і виробництво тільки ліпної кераміки ??
Як зазначають історики, зокрема М.О.Чмихов, Н.М.Кравченко, І.Т.Черняков "Архелогія та стародавня історія України" Київ 1992, С. 283: "Черняхівська культура - одне з найбільш яскравих історико-культурних явищ в археології... (є) близькою до культури римських провінцій...".
Величезна Римська імперія почала за Діоклетіана робити великі внутрішні зміни. Її фактично було перетворено у монархічну державу з розвинутим бюрократичним великим апаратом, постачання армії, великих міст було організовано на натурально-господарській основі. Хоч Рим залишив Дакію 271 року, але залишилось чимало народів, племен, які були в різній залежності "дружбі" від нього. Крім того сама Римська імперія почала процес "варваризації", у військо приймали цілі варварські загони та відділи. Рим став залежним від варварів, варвари стали залежними від римських грошей.
Успішним імператором був Валентініан Перший: 366 р. вигнав алеманів з Галлії, до 374 року успішно вів оборонні війни проти франків і саксів на Рейнській границі, римську владу у Британії відновив до Адріанового валу, сильно укріпив Рейнсько-Дунайську границю... Найбільш вірогідно, що в його Валентініановій голові визрів план підкорення колишньої , непереможної Скіфії, в якій на той час залишилось незалежними всього два народи-племені: анти та гунни. Смерть в один рік Валентініана і Германаріха, може бути цілком випадковістю, а можливим діянням "молодих" сил, які прагнули самі змінити світ. Проримські готи, які розпочали перші війну, у 376 році від антів і гуннів зазнали поразки. А в 377 році гунни вже захоплюють римську провінцію Паннонію, яка була на протилежному боці Дуню. Захоплення цієї провінції, напевно впершу чергу, було пов*язано з тим, що тут народився той же Валентініан і його брат Валент, який на той час ще правив східною частиною Римської імперії у Константинополі.
Подальші успішні дії гуннів, антів та інших народів проти римлян, привело їх до розуміння, що прийняття римських грошей, звичаїв, технологічних та інших досягнень - в цілому веде їх до прямої залежності від самого Риму. І наші предки відмовились від гончарного кругу та інших тогочасних речей...
Як зазначають історики, зокрема М.О.Чмихов, Н.М.Кравченко, І.Т.Черняков "Архелогія та стародавня історія України" Київ 1992, С. 283: "Черняхівська культура - одне з найбільш яскравих історико-культурних явищ в археології... (є) близькою до культури римських провінцій...".
Величезна Римська імперія почала за Діоклетіана робити великі внутрішні зміни. Її фактично було перетворено у монархічну державу з розвинутим бюрократичним великим апаратом, постачання армії, великих міст було організовано на натурально-господарській основі. Хоч Рим залишив Дакію 271 року, але залишилось чимало народів, племен, які були в різній залежності "дружбі" від нього. Крім того сама Римська імперія почала процес "варваризації", у військо приймали цілі варварські загони та відділи. Рим став залежним від варварів, варвари стали залежними від римських грошей.
Успішним імператором був Валентініан Перший: 366 р. вигнав алеманів з Галлії, до 374 року успішно вів оборонні війни проти франків і саксів на Рейнській границі, римську владу у Британії відновив до Адріанового валу, сильно укріпив Рейнсько-Дунайську границю... Найбільш вірогідно, що в його Валентініановій голові визрів план підкорення колишньої , непереможної Скіфії, в якій на той час залишилось незалежними всього два народи-племені: анти та гунни. Смерть в один рік Валентініана і Германаріха, може бути цілком випадковістю, а можливим діянням "молодих" сил, які прагнули самі змінити світ. Проримські готи, які розпочали перші війну, у 376 році від антів і гуннів зазнали поразки. А в 377 році гунни вже захоплюють римську провінцію Паннонію, яка була на протилежному боці Дуню. Захоплення цієї провінції, напевно впершу чергу, було пов*язано з тим, що тут народився той же Валентініан і його брат Валент, який на той час ще правив східною частиною Римської імперії у Константинополі.
Подальші успішні дії гуннів, антів та інших народів проти римлян, привело їх до розуміння, що прийняття римських грошей, звичаїв, технологічних та інших досягнень - в цілому веде їх до прямої залежності від самого Риму. І наші предки відмовились від гончарного кругу та інших тогочасних речей...
неділя, 11 серпня 2013 р.
Українське плем*я - алани.
За описом "Європейської Сарматії" Клавдія Птолемея алани належали до багаточисельного народу, який населяв цю країну, і називає він їх - "скіфи-алани". Тобто це можна зрозуміти, що алани тут проживали ще з скіфських часів (7-3 ст. до н.е.). "Аланські гори" К.Птолемея за моїм визначенням - це Приазовська височина. Землі алан на заході обмежувались Дніпром, а на півночі сягали м.Дніпропетровська, де проходила границя заселення цих земель "чорнолісьцями" - прямими предками скіфів.На сході, очевидно, алани межували з тіссагетами, кордон більш-менш співпадав із кордоном нинішньої Донецької області. А на півдні до Азовського моря - це були землі "царських скіфів".
"Майже всі алани високі ростом і красиві, з помірно світлим волоссям... у всім подібні до гуннів..." - так описує їх Амміан Марцеліан. Якщо тут А.М. нічого не прикрасив, то бачимо, що алани антропологічно відрізнялися від гуннів - пізньоскіфське плем*я, яке проживало на правому березі нижнього Дніпра.
У "Тактиці" Арріан, згадує, що одні римські вершники "носять дротики і атакують на аланський і савроматський спосіб".
Інший античний автор Аппіан зазначає, що "алани не носять такого довгого волосся, як скіфи".
Пізніше, Прокопій Кесарійський напише таке:" Вандали колись проживали біля Меотиди. Страждаючи від голоду, вони направились до германців, які тепер називаються франками, і до ріки Рейну, приєднавши до себе готське плем*я аланів. Потім, рушили під керівництвом Годігіскала і поселились в Іспанії".
У знаменитій битві на Каталаунських полях 451 року, проти гуннів Аттили воюють алани на чолі з своїм царем Сангібаном.
Ще Йордан згадує, що частина аланів "зі своїм вождем на ім*я Кандак отримала Малу Скіфію та Нижню Мезію". І, що дід Йордана був писарем у цього Кандака.
Я дотримуюсь думки відомого українського історика М.Брайчевського, щотак звані "готські" племена були вихідцями із Північного Кавказу, зокрема на це вказує мовний аналіз імен готських царів.Крім того Північний Кавказ населяють гірські народи, які складають зовсім окрему мовну сім*ю Північнокавказьку. З цього можна зробити висновок, що ця мовна сім*я тут і зародилась!
Найбільш вірогідно, що алани, ще в доскіфські часи прийшли з Північного Кавказу і поселились на лівому березі Дніпра і проживали тут довший час... У всякому разі роботи історикам, антропологам, археологам, мовознавцям щодо Аланської історії ще є багато, ще як сюди добавити "роксолан" - світлих алан , то справді дуже багато!..
За генетичними дослідженнями по гапло-групах Кавказька група (G) , основна територія поширення це Північний Кавказ в Україні складає близько 4 процентів. Тобто, приблизно 2 мілійони нинішніх українців мають свої прямі батьківські коріння у Північному Кавказі - нащадки алан, роксолан, готів, язигів збереглися у нас.
"Майже всі алани високі ростом і красиві, з помірно світлим волоссям... у всім подібні до гуннів..." - так описує їх Амміан Марцеліан. Якщо тут А.М. нічого не прикрасив, то бачимо, що алани антропологічно відрізнялися від гуннів - пізньоскіфське плем*я, яке проживало на правому березі нижнього Дніпра.
У "Тактиці" Арріан, згадує, що одні римські вершники "носять дротики і атакують на аланський і савроматський спосіб".
Інший античний автор Аппіан зазначає, що "алани не носять такого довгого волосся, як скіфи".
Пізніше, Прокопій Кесарійський напише таке:" Вандали колись проживали біля Меотиди. Страждаючи від голоду, вони направились до германців, які тепер називаються франками, і до ріки Рейну, приєднавши до себе готське плем*я аланів. Потім, рушили під керівництвом Годігіскала і поселились в Іспанії".
У знаменитій битві на Каталаунських полях 451 року, проти гуннів Аттили воюють алани на чолі з своїм царем Сангібаном.
Ще Йордан згадує, що частина аланів "зі своїм вождем на ім*я Кандак отримала Малу Скіфію та Нижню Мезію". І, що дід Йордана був писарем у цього Кандака.
Я дотримуюсь думки відомого українського історика М.Брайчевського, щотак звані "готські" племена були вихідцями із Північного Кавказу, зокрема на це вказує мовний аналіз імен готських царів.Крім того Північний Кавказ населяють гірські народи, які складають зовсім окрему мовну сім*ю Північнокавказьку. З цього можна зробити висновок, що ця мовна сім*я тут і зародилась!
Найбільш вірогідно, що алани, ще в доскіфські часи прийшли з Північного Кавказу і поселились на лівому березі Дніпра і проживали тут довший час... У всякому разі роботи історикам, антропологам, археологам, мовознавцям щодо Аланської історії ще є багато, ще як сюди добавити "роксолан" - світлих алан , то справді дуже багато!..
За генетичними дослідженнями по гапло-групах Кавказька група (G) , основна територія поширення це Північний Кавказ в Україні складає близько 4 процентів. Тобто, приблизно 2 мілійони нинішніх українців мають свої прямі батьківські коріння у Північному Кавказі - нащадки алан, роксолан, готів, язигів збереглися у нас.
Підписатися на:
Дописи (Atom)