Скіфська "приватна власність".

Українські правники можуть добиватись визнання у світі того факту, що  витворенню законів про "приватну власність"  - основи сучасного світового суспільного життя відбулося у нас ще у Скіфські часи !!!
Римський історик Помпей Трог у своїй "Філіппівській історії"  чимало правдивого написав про ці скіфські ,  героїчні часи. Так що і сьогодні українські науковці (В.С.Крисаченко 1996р.) вважають, що це "своєрідна ідеалізація та возвеличення скіфів, їхніх цінностей, звичаїв...", тобто вигадка.
Помпей Трог кн.2,2 :"Найтяжчим  злочином  у них (скіфів) вважається крадіжка"! Якби це  письмове свідчення було одиноким фактом, то так можна було би говорити про "ідеалізацію скіфського життя". Але інший римлянин, географ Помпоній Мела писав, що "Асіаки (аксіаки) не знають, що значить красти"!
Клавдій Птолемей подає координати "устя ріки Аксіак", що за моїм визначенням відповідає устю лиману  Тілігульському, який ще в давні часи служив границею між місцевими землями.
Вище згаданого устя в районі нинішнього села Червона Українка Миколаївської області слід шукати античне місто Ордесс, яке очевидно й було головним, столичним містом аксіаків. На сході землі аксіаків межували із землями Ольвії і границя, очевидно, йшла серединою лиману Березанського і однойменної річки. Ось в основному окреслені землі де проживали аксіаки.
В цілому потрібно сказати, що скіфські закони не появились самі по-собі. Один із Семи мудреців еллінів, скіфський царевич Анахарсіс склав "вісімсот рядків віршів про скіфські та еллінські звичаї (закони) в житті і на війні".
Адже Велику Скіфію в той час населяло чимало різних народів: землеробські, кочові, і були міста-держави заселенні еллінами, а ще в Карпатах, Криму і на Кавказі проживали  гірські народи, які мають досить відмінний стиль життя від "рівнинних" народів.
А що Конституція Скіфії була дієвою це показують блискучі перемоги над перськими царями: Кіром Великим і Дарієм Першим, над полководцем Олександра Македонського - Зопіріоном.
Цілком очевидно, що учень Арістотеля - Клеарх Солійський нічого не вигадував, коли писав:" Спочатку один тільки скіфський народ користувався загальними законами".

Ріпейські гори та Гіппократ.

Описуючи скіфів Гіппократ, як і Геродот вдався до відвертої брехні і перекручень у своїй праці "Про повітря, води й місцевості" . Очевидно, після закінчення довгтх Греко-перських військ 500-449 рр. до н.е. афінські верхи відчули себе напівбогами і замовили "чорний піар" на невинних скіфів. Слово Гіппократу:
1. Вдень густий туман огортає рівнини, і на них живуть люди: тому там вічна зима, а літо триває лише декілька днів...
2.Зміни погоди там незначні і не потужні...
3. ...мешканці країни подібні виглядом один на одного.
4. ...скіфи відрізняються товстим, тлустим, сирим і не мускулястим тілом.
5. ... під час їзди верхи спричиняють у них статеву неміч.
За таким описом Гіппократа скіфи мали би бути подібними до японо-китайських сувернірних божків , але золота Історія  скіфів цю брехню спростовує!
Ось про Ріпейські гори: "...в цій країні водиться мало тварин та й ті невеликі. Це тому, що вона розташована під самою північчю і біля підніжжя Ріпейських гір, звідки дме північний вітер. Сонце наближається до неї лише тоді, коли дійде до літньої пори...  . ... постійно дмуть вітри холодні через надлишок там снігів, льоду та вод...
Гіппократ замість опису справжніх Ріпейських гір (Донецького кряжу) подав опис земель Крайньої Півночі в районі Уральських гір. Зокрема у Геродота також можна знайти подібні фрагменти 4,24 :"...зима настільки сувора, що нестерпний мороз триває вісім місяців..." На Крайній Півночі справді триває така довга зима і античність про це знала. - Т.Дишкант "Скіфська спадщина" Львів, Сполом 2007р. СС.30-38 .
Цей брехливий і перекручений опис Ріпейських гір Гіппократом і сьогодні заставляє багатьох людей ототожнювати Ріпейські гори з Уральськими!..

Тісса-гети.

За Геродотом  4,22 і 123 народ тіссагети проживав на чотирьох ріках, які впадали в Азовське море6 Лік, Оар, Танаїд і Сіргій. Моє розшифрування тих рік таке: Кальміус, Берда, Дон і Сіверський Дінець . Крім того на Сіверському Дінці нині відомо науковцям 18 скіфських городищ - Т.Дишкант "Фальсифікація Скіфської історії Геродотом" Львів, Сполом 2011р., СС.16-17.
Учора ТСН  повідомила, що на Луганщині розкопаний металургійний завод 13-10 ст. до н.е. І науковці, зокрема Костянтин Красильников трохи здивовані тим фактом, адже вважається, що крім "диких" кочівників тут нічого не було більше.
Якщо глянути на стару карту поширення Чорноліської археологічної культури, то вона Лісостепом дотягувалася аж до сьогоднішнього Луганська! Чорноліська арх. культура є попередницею скіфської. А Стефан Візантійський у своїй "Етніці" писав, що "скіфи - фракійське плем*я". Страбон також повідомляв, що гети розмовляють на одній мові з фракійцями, як і даки. Гети - це власна назва тих народів, яких греки переважно  прозивали "скіфами".
Балкано-Карпатська металургійна провінція мала високорозвинуту металургію міді, а потім і заліза. І ці суперпередові технології із заходу були занесенні аж на Сіверський Дінець. Ще з Карпат була принесена назва нині Донецькому кряжу - Рипейські гори. На Буковині й досі говорять на невисокі гори - рипи.
Тож, тільки тепер подумалось, а чому гети - переселенці, із нинішнього Закарпаття, із басейну ріки Тиси не могли пронести в пам*яті про свою далеку ріку і назватись на новому місці і басейні Сіверського Дінця - тіссагетами ?? Крім того відоме дерево "тис", яке росте далеко не всюди, а в Карпатах росло і росте й досі.Деревина тиса дуже цінна і можливо назва ріки Тиса наклалось на назву цього дерева у пам*яті "тіссагетів"?..

Скіфська медицина.

Сучасна українська медицина може гордитися своїм величним скіфським корінням. Античний автор Лукіан писав, що перед Анахарсісом із Скіфії в Афіни прибув Токсарид із простих скіфів, який лікував афінян, які після його смерті визнали його, як "героя" і приносили пожертви на його честь. Роки життя Анахарсіса приблизно відносяться до 620-550 рр. до н.е..
Всім відомий давньогрецький лікар, хірург і реформатор медицини Гіппократ, народився близько 460 р. до н.е. Гіппократу приписують чимало творів і зокрема такий: "Про повітря, води й місцевості". У цьому творі скіфів переважно змальовано з негативної сторони:" ...літо триває лише кілька днів", а їзда верхи у скіфів спричинає "статеву неміч" ??  І т.д. і т.п.  Це були часи Геродота, який також прибрехав і так перекрутив Скіфську історію, що в ній ніяк не можуть розібратися й досі історики.
Пізніше Пліній Старший писав про лікарську рослину, яка зветься "скіфською" бо відкрили її ті ж скіфи і що росте вона навколо Меодити (Азовського моря) і має дуже солодкий смак, і що вона надзвичайно корисна проти астм. Ще цей античний автор пише про траву "безіменну", яка є чудовим засобом для загоюванням ран, а також проти враження грудей і передсердя, ще її п*ють поранені воїни. "Скіфська трава" - це звичайно , солодка, лакриця, а ще вона незамінна в протиотрутних ліках.
Інший античний автор Аппіан писав, що боспорського царя Мітридата лікували агари із скіфського племені, лікували використовуючи зміїну отруту! А це далеко вже не знахарство! Про лікарську рослину "агарик" писав Діоскорід. А про скіфського царя Агара згадує Діодор Сицилійський.
Про мис Агар і устя ріки Агар подає  географічні координати у своїй "Географії" Клавдій Птолемей, за моїми дослідженнями це ріка Берда і Бердянська коса. Отож місто Бердянськ-Кремни має повне право, щоби в ньому в майбутньому відбувалися з*їзди, конференції, симпозіуми на різні теми української медицини...
Символом всіх цих медицинських заходів може стати зображення скіфів із знаменитого золотого Куль-обського кубка, висотою всього 13 см. На боковинах  цього кубка зображено 7 скіфів (сакральне без сумніву число). Дві парні сцени з цього кубка мають лікарську складову: на одній бинтують ногу скіфа, на другій виривають зуба.У третій парній сцені розмовляють двоє скіфів, хоч як більш приглянутись, то один з них уважно слухає другого. Цю картину можна назвати і так: "Скіфський лікар-психотерапевт приймає відвідувача". Невже Ви думаєте, що у давніх людей не було подібних проблем?
У тібетській медицині також широко використовувалась солодка, але  Тібет далеко, а скіфи ось поряд. Нам є чим гордитись!

Скіфські воєнні значки.

Живеш - дивуєшся ! На сайті (ucrаinarma) побачивши реконструкцію давньоримського прапора я висловив побажання побачити реконструкцію скіфського прапора-дракона, послався  при цьому на Арріана. Артем Папакін тут мені відповів, що : "У Арріана під "скіфами"  явно слід розуміти сарматів"?? Відомо, що у 136 р. н.е. римський імператор Адріан доручив Арріану скласти своєрідний підручник "Тактика". Ось і відповідна цитата з цієї неполітизованої книги 35,3: "  Скіфські воєнні значки являють собою драконів, які розвіюються на жердинах відповідної довжини.Вони зшиваються з кольорових шматків , причому голови і все тіло до самих хвостів робляться наподобі зміїних, як тільки можна страшніше уявити. Задум полягає ось в чому: Коли коні стоять струнко, видно тільки різнокольорові шматки, звисаючі до низу, але при рухові  вони від вітру надуваються так, що робляться дуже подібними до названих істот, а при швидкій їзді навіть видають свист. Ці значки не тільки своїм виглядом приносять задоволення чи страх, але вони корисні для того щоби розрізняти атакуючі загони." А ось ще одна цитата з цієї книги 4,7: "У римлян одні із вершників носять дротики і атакують на аланський і савроматський спосіб, інші же мають списи".
Навіщо Арріану щось було вигадувати, коли ця його книга "Тактика" була призначена для практичного навчання римлян військової справи ?!
Це викривлення Скіфської історії мені вдалося навіть знайти в сучасного українського воєнного історика Валерія Грицюка, який написав цілу, багато ілюстровану книгу під назвою "Військо скіфів" Київ-Чернівці 2009 р.(296 сторінок) на С.83 цей факт умістився всього у двох реченнях: "Автор 2 ст. н.е. Арріан згадував про скіфські воєнні значки на довгих жердинаж, що застосовувались для управління підрозділами в бою. Застосування значків на довгих жердинах більш відомо у сарматів, проте не виключається можливість використання їх скіфами, про що знаходимо натяки і у Геродота"...
У поета Гая Флака 1 ст. н.е. згадано, що "... сам Колакс (Колаксай) зібрав повітряних драконів" і тут В.В.Латишев дається наукове пояснення:" ... зображення драконів в якості воєнних значків і емблем  у скіфів твердо зафіксовано античною традицією... Під впливом скіфів подібні драконові зображення були прийняті в перському, парфянському і накінець римському війську, де були навіть спеціальні драконарії...".
Укладачі німецького "Словаря античности" Москва 1989 Йоханнес Ірмшер і Рената Йоне не зовсім правильно зрозуміли зображення "дракона" на відомій колоні Траяна. Цього дракона тримають даки, "який був наповненний теплим повітрям"?? - С.193. На цій сторінці є зображення цього дракона. А на С.111-112 згадуються дракони-прапори прийняті Траяном.
Як бачимо давній російсько-радянський негативізм щей досі панує по відношенню до Скіфської історії! Бо Первісна Скіфія за Геродотом в основному займала землі від Дунаю до Дону і тому Історія Скіфії - це фактично яскрава сторінка Історії давньої України!!! Майже ті ж самі землі займала і Європейська Сарматія за Клавдієм Птолемеєм!

Антична Білорусь.

Описуючи "Європейську Сарматію" Клавдій Птолемей про західну її границю пише так:" Із  заходу Сарматія обмежується рікою Вістулою (Віслою), частиною Германії, яка лежить між її витоками і Сарматськими горами". Ще він подає трохи координатних точок берега Балтійського моря. Щодо земель Білорусі, Литви, Латвії то вони авторові уявлялись, як "біла пляма" для тих часів. Але зовсім недавно відкривши, що фраза Геродота 4,53 "...Через 40 днів плавання до місцевості, яка називається Герр..." має пряме відношення до Дніпровського річкового шляху від білоруського міста Орша і далі в низ по Славуті - то можна вважати, що в даному випадку Геродот пише про білоруські землі ! Мені невідомо, чи є згадки інших античних авторів, які би мали пряме відношення до білоруських земель, але свідчення Геродота в даному випадку є дуже цінним.
Між білоруськими містами Оршею і Вітебськом по-карті близько 75 км. І якщо в античні часи ця місцевість використовувалась, як волок для транспортування річкових суден із Дніпра у Західну Двіну, то цілеспрямовані археологічні дослідження цього регіону можуть підтвердити, або спростувати цю досить таки цікаву гіпотезу.
За відомим білоруським нумізматом В.Н.Рябцевичем " О чем  рассказивают монети" Минск 1977, С.50 -  на той час були знайдені в Білорусі близько 2000 античних монет. Більшість тих монет складають срібні римські денарії 1-3 віків н.е. Це часи, якраз гострого протистояння між Сарматією-Скіфією і давнім Римом.
Наявність внутрішнього водного шляху у Сарматії по річках Дніпру і Двіні, а також тогочасних античних монет говорить, що в ці часи землі Білорусі не були якимось глухим, ведмежим кутком...

Геродот про Борисфен-Дніпро у числах.

В описі Скіфії, а зокрема ріки Борисфена Геродот 4,53 наводить цікаві числові дані: "...Через 40 днів плавання до місцевості, яка називається Герр, відомо, що він тече з півночі, але звідти вище ніхто не може сказати якими країнами він  (Дніпро) протікає. Однак встановлено, що тече він через пустелю доки не досягає країни скіфів-землеробів. Справді, ці скіфи живуть на його берегах на відстані 10 днів плавання..."
Ні в українському перекладі Геродота А.О.Білецького, ні в російському Г.А.Стратановського невдалося знайти коментаря відносно тих 40 днів "борисфенових"? Очевидно, вважається, що це число має міфічне походження. За "Географічною енциклопедією України"К. 1989, т.1, С.325 Борисфен перекладається з давньогрецької буквально "той що тече з півночі". Загальна довжина Дніпра 2201 км, в межах України - 981 км.Якщо прийняти 1 день плавання (шляху) у 30 км - то одержуємо 1200 км. Протока-ріка Каркініт (Герра) відокремлювалась від Дніпра нижче нині міста Нова Каховка. Якщо звідси міряти вверх по Дніпру 1200 км, то ми приблизно попадаємо в район нинішнього білоруського міста Орша. До цього міста Дніпро фактично прямує із сходу на захід, а тут круто повертає прямо на південь. Очевидно, що саме про цю 40-денну дніпровську відстань і йдеться в описі Геродота. Сюди добиралися давньогрецькі дослідники-мандрівники. За кілька десятків кілометрів від Орші притоками Дніпра і Західної Двіни можна попасти в басейн Балтійського моря - це ще одна цікава особливість  цього району м. Орші.
Можливо, місцевість де ховали скіфських вельмож називалася Герри, а так як Скіфія складалася із окремих царств, то таких місцевостей було трохи. За топографічною картою Запоріжської області вздовж ріки Обитічної-Герри автор нарахував більше 20 курганів. Великі скіфські кургани відомі в пониззі Дніпра біля Нікополя, також біля м. Білогірська в Криму і на річці Висунь притоки Інгульця за Б.Мозолевським.
Відома Чорноліська археологічна культура, попередниця скіфського кола культур по-Дніпру дотягувалася до устя ріки Ворскла і по характеру господарства  використовувала орне землеробство. Якщо міряти від устя Ворскли 300 км (10 днів плавання) вверх по Дніпру, то ми попадаємо в район нинішнього Києва, де відоме Ходосівське скіфське городище. Ось і маємо територію проживання дніпровських "скіфів-землеробів". Вище Скіфії на північ були дрімучі ліси, де населення і землеробства було дуже і дуже мало - справжня лісова пустеля! Щоби невдаватись до надмірних пояснень, чого він й сам не бачив, Геродот слово "лісова" випустив із своєї розповіді...
Авторський допис "Брехня Геродота про скіфські ріки" можна прочитати на цьому блозі - dovgastorona3.blogspot.com