Вітаю усіх
з першим
Міжнародним
днем
щастя !!!!!
Щастя є,
щастя буває,
можливо не таке,
яке Ви собі
намріяли, будьте -
простішими !
середа, 20 березня 2013 р.
неділя, 17 березня 2013 р.
"Бужська трійця" за Бужськ.
В другій половині 19 ст. у місті Бужську (нині Буськ) народились три знакові постаті для української історії: Євген Петрушевич, Іларіон Свенціцкий та Йосиф Боцян. Їхні життєві шляхи без перебільшення тісно пов*язані з історією, з історією українського народу і зокрема з історією їхнього рідного містечка Бужська.
Їхнім добрим знайомим у Львові був український географ Степан Рудницький. Тому готуючи різноманітні географічно-історичні дані і зокрема збираючи матеріали для своїх карт і зокрема Карти України - С.Рудницький подаючи назву міста Бужськ не міг подати тут якусь "свою" назву цього міста. Тобто можна сказати, що написання назви міста "Бужськ" на карті 1918 року це було досягнення, поступ тодішньої української науки: географії, історії!
Крім того за Р.І.Соссою Степан Рудницький розробив у 1917 році перший проект історичного навчального атласу України, з нього "залишилось вісім рукописних карт України".
Можливо варто було би нинішнім географам та історикам мінімально доробити цей Атлас і таки видати його, а також усі його карти, тоді наші знання про Історію України початку 20 ст. будуть більш повними і об*єктивними. У великих бібліотеках, спеціалізованих школах, гімназіях, університетах думаю, що такий Комплект С.Рудницького буде цілком доречним, тай серед простих громадян України знайдуться люди, яким це також буде цікаво.
Крім того це буде своєрідним і більш затребуваним пам*ятником Степану Рудницькому, аще пам*ятником цієї страшної епохи "глобальних мрій про комунізм".
Їхнім добрим знайомим у Львові був український географ Степан Рудницький. Тому готуючи різноманітні географічно-історичні дані і зокрема збираючи матеріали для своїх карт і зокрема Карти України - С.Рудницький подаючи назву міста Бужськ не міг подати тут якусь "свою" назву цього міста. Тобто можна сказати, що написання назви міста "Бужськ" на карті 1918 року це було досягнення, поступ тодішньої української науки: географії, історії!
Крім того за Р.І.Соссою Степан Рудницький розробив у 1917 році перший проект історичного навчального атласу України, з нього "залишилось вісім рукописних карт України".
Можливо варто було би нинішнім географам та історикам мінімально доробити цей Атлас і таки видати його, а також усі його карти, тоді наші знання про Історію України початку 20 ст. будуть більш повними і об*єктивними. У великих бібліотеках, спеціалізованих школах, гімназіях, університетах думаю, що такий Комплект С.Рудницького буде цілком доречним, тай серед простих громадян України знайдуться люди, яким це також буде цікаво.
Крім того це буде своєрідним і більш затребуваним пам*ятником Степану Рудницькому, аще пам*ятником цієї страшної епохи "глобальних мрій про комунізм".
вівторок, 12 березня 2013 р.
Бужськ: книги гродських судів.
Крім величезної недослідженої археологічної спадщини, місто Буськ має ще величезну письмову також недосліджену спадщину. Ось цитата із статті І.Савчина "З пластів історії" райгазета "Прапор Жовтня" за 6 травня 1989 року: "В Львівському державному історичному архіві, як заявив заступник директора цього закладу О.Я. Мацюк, зберігається 178 книг гродських судів Буська за 1449 - 1784 роки. Крім цього, там виявлено ряд різних грамот, що торкаються історії міста і відносяться до періоду між 1374 - 1694 роками".
Збереженню цих книг посприяв буський магнат Йозеф Яблоновський. Усі правові, майнові, кримінальні і інші події, які відбувалися у місті Буську фіксувалися і записувалися у "книги гродських судів". Крім того місто фактично на протязі свого існування кардинально не змінювало своєї структури, топонімічних назв. І більшість давніх подій можна буде прослідкувати так би мовити картографічно на місцевості.
Як і коли вводилися певні податки, закони, владні постанови, яких звичаїв дотримувалися жителі міста, як ці звичаї змінювалися, які гроші і скільки вони заробляли і як їх тратили, які люди і звідки сюди приїздили, що тут і скільки продавали, купляли....
На всі всі ці питання , а також подібні науковці України, Польщі, Європи зможуть отримати відповіді, якщо візьмуться вцілому досліджувати ці буські книги...
Збереженню цих книг посприяв буський магнат Йозеф Яблоновський. Усі правові, майнові, кримінальні і інші події, які відбувалися у місті Буську фіксувалися і записувалися у "книги гродських судів". Крім того місто фактично на протязі свого існування кардинально не змінювало своєї структури, топонімічних назв. І більшість давніх подій можна буде прослідкувати так би мовити картографічно на місцевості.
Як і коли вводилися певні податки, закони, владні постанови, яких звичаїв дотримувалися жителі міста, як ці звичаї змінювалися, які гроші і скільки вони заробляли і як їх тратили, які люди і звідки сюди приїздили, що тут і скільки продавали, купляли....
На всі всі ці питання , а також подібні науковці України, Польщі, Європи зможуть отримати відповіді, якщо візьмуться вцілому досліджувати ці буські книги...
пʼятниця, 8 березня 2013 р.
Академік Степан Рудницький - за "Бужськ"!
У Національному музеї ім. Андрея Шептицького, що у Львові триває до 20 березня виставка стародавніх карт на яких зображенні українські землі.
Найбільш цікавою для жителів мого міста Буська в плані відновлення історичної справедливості, правди буде велика кольорова настінна карта України, яка була надрукована у Відні 1918 року Фрайтагом і Бердтом. Це часи першої світової війни і боротьби українського народу за свою незалежність.
Карту створив і видав за гроші НТШ Степан Львович Рудницький (1877 - 1937 рр.) уродженець українського Перемишля. Сьогодні академік С.Л.Рудницький вважається "фундатором української географії". До війни він тісно співпрацював з нашим земляком і директором вищезгаданого музею І. Свєнціцким, аще з істориком М.Грушевським, де на сторінках багатотомової "Історії України-Руси" не раз згадується місто Бужськ. Рудницький і сам писав актуальні матеріали на історико-географічну тематику. Отож місто Буськ на його карті прописано, як "Бужськ"! Думаю, що помилки тут немає, Рудницький добре знав, що писав. Обдурений Радянським режимом видатний географ України С.Рудницький закінчив своє життя на Соловках-Сандармозі.
Цілком очевидно, що цю Карту, як загальнофізичну (сучасну) С.Рудницький створив опираючись на досягнення тоді всієї української науки і всього наукового світу. В кінці цього ж 20 ст. коли Україна відродилась знову, історичні знання про історію свого міста буської громади, та й тодішніх львівських істориків виявилися низчими за 1918 рік, щоби відмовитись від сполонізованої назви Буська на давньоруський "Бужськ".
Попереду Україну вже давно чекає адміністративно-територіальна реформа, зараз є ще час, щоби місцева буська громада і її влада подали заявку на повернення своєму місту давньої справжньої історичної назви - Бужськ !!! Коли місто Бужськ був столицею слов*янського племені бужан, а в 1100 році столицею руського князівства - то на територіях нинішніх сусідніх райцентрів: Броди, Радехів, Кам*янка-Бузька, Золочів - ведмеді можливо, що й не жили, але, що дзіки (дикі кабани) ласували тут жолудями то факт!
Використана література:
Т.Дишкант "Чому місту потрібно повернути давню назву." "Воля народу" райгазета Буська за 16 червня 2011 р., Р.І.Сосса "Історія картографування території України" Київ 2007 р., Олег Шаблій "Академік Степан Рудницький Львів 1993 р., Степан Рудницький "Чому ми хочемо самостійної України" Львів 1994 р..
Найбільш цікавою для жителів мого міста Буська в плані відновлення історичної справедливості, правди буде велика кольорова настінна карта України, яка була надрукована у Відні 1918 року Фрайтагом і Бердтом. Це часи першої світової війни і боротьби українського народу за свою незалежність.
Карту створив і видав за гроші НТШ Степан Львович Рудницький (1877 - 1937 рр.) уродженець українського Перемишля. Сьогодні академік С.Л.Рудницький вважається "фундатором української географії". До війни він тісно співпрацював з нашим земляком і директором вищезгаданого музею І. Свєнціцким, аще з істориком М.Грушевським, де на сторінках багатотомової "Історії України-Руси" не раз згадується місто Бужськ. Рудницький і сам писав актуальні матеріали на історико-географічну тематику. Отож місто Буськ на його карті прописано, як "Бужськ"! Думаю, що помилки тут немає, Рудницький добре знав, що писав. Обдурений Радянським режимом видатний географ України С.Рудницький закінчив своє життя на Соловках-Сандармозі.
Цілком очевидно, що цю Карту, як загальнофізичну (сучасну) С.Рудницький створив опираючись на досягнення тоді всієї української науки і всього наукового світу. В кінці цього ж 20 ст. коли Україна відродилась знову, історичні знання про історію свого міста буської громади, та й тодішніх львівських істориків виявилися низчими за 1918 рік, щоби відмовитись від сполонізованої назви Буська на давньоруський "Бужськ".
Попереду Україну вже давно чекає адміністративно-територіальна реформа, зараз є ще час, щоби місцева буська громада і її влада подали заявку на повернення своєму місту давньої справжньої історичної назви - Бужськ !!! Коли місто Бужськ був столицею слов*янського племені бужан, а в 1100 році столицею руського князівства - то на територіях нинішніх сусідніх райцентрів: Броди, Радехів, Кам*янка-Бузька, Золочів - ведмеді можливо, що й не жили, але, що дзіки (дикі кабани) ласували тут жолудями то факт!
Використана література:
Т.Дишкант "Чому місту потрібно повернути давню назву." "Воля народу" райгазета Буська за 16 червня 2011 р., Р.І.Сосса "Історія картографування території України" Київ 2007 р., Олег Шаблій "Академік Степан Рудницький Львів 1993 р., Степан Рудницький "Чому ми хочемо самостійної України" Львів 1994 р..
четвер, 14 лютого 2013 р.
Найдавніша папірня України.
Інформаційна епоха на землях України почалася з широкого використання власного писального паперу, який почали виробляти місцеві папірні. Найдавніша папірня України була збудована (відома) з 1539-1541 років в передмісті Ліпибоки міста Буська. Про це можна прочитати у досить інформативній книзі Ореста Мацюка "Папір та філіграні на українських землях" Київ, Наукова думка, 1974 р. видання. у цій книзі автор подає й опис 146 папірень, які йому вдалося віднайти на наших землях, дає короткий опис виробництва самого паперу, фотографії, документи, альбом самих філіграней (водяних знаків) та ще інші цікаві розділи для тих хто цікавиться данною історією. Хто побачить в каталозі якоїсь бібліотеки цю Книгу - візміть, погортаєте, буде Вам цікаво, безсумніву.
В Буську де була папірня й досі це місце називається - Папірнею. Ось всього три речення із згаданої книги С.29 :" На середину 16 ст. припадає найбільш інтенсивна діяльність папірні. Її продукція користувалася великим попитом на львівському ринку. Тоді всі міські гродські та земські книги Львова, Буська, Белза, Галича, і Теребовлі писалися переважно на буському папері".
У 1575 році внаслідок татарського нападу вона перестає діяти на три роки.Далі з переривами в роботі папірня пропрацювала до 1714 року - коли її зруйнувала велика повінь на Західному Бузі. робота папірні була відновлена лише в 1780 році, остання її філігрань відома на документах за 1788 рік.
Покищо на місці існування найдавнішої папірні України немає ніякого пам*ятного знаку, але віримо, що завжди так не буде...
В Буську де була папірня й досі це місце називається - Папірнею. Ось всього три речення із згаданої книги С.29 :" На середину 16 ст. припадає найбільш інтенсивна діяльність папірні. Її продукція користувалася великим попитом на львівському ринку. Тоді всі міські гродські та земські книги Львова, Буська, Белза, Галича, і Теребовлі писалися переважно на буському папері".
У 1575 році внаслідок татарського нападу вона перестає діяти на три роки.Далі з переривами в роботі папірня пропрацювала до 1714 року - коли її зруйнувала велика повінь на Західному Бузі. робота папірні була відновлена лише в 1780 році, остання її філігрань відома на документах за 1788 рік.
Покищо на місці існування найдавнішої папірні України немає ніякого пам*ятного знаку, але віримо, що завжди так не буде...
четвер, 31 січня 2013 р.
Бужеськ: археологія.
До 2000 року в Буську археологи з*являлися від випадку до випадку: П. Рапопорт, Володимир Петегирич, Михайло Филипчук. І копали вони в основному тут "Русь" київську. Лише з утворенням Інституту археології у Львівському національному університеті імені Івана Франка у місті Буську з*явилась постійнодіюча археологічна експедиція під керівництвом Петра Довганя і його дружини Наталі Стеблій, яка насьогоднішній час має вже наукове звання кандидат історичних наук. Останніми роками з ними активно співпрацює відомий український археолог Віталій Конопля. Завдяки неодноразовим депутатським зусиллям Зіновія Павлика, аще як голови громадської організації "Товариство "Бужани" з місцевого бюджету цій археологічній експедиції виділялись мінімальні кошти, які дозволили львівським археологам у нашому місті працювати кожен рік, починаючи з 2000 року.
Починаючи з 2006 року вищезгадана наукова установа видає щороку "Вісник інституту археології". У третьому випуску за 2008 рік у цьому Віснику була надрукована своєрідна підсумкова стаття Петра Довганя "Буський археологічний комплекс: стан та перспективи дослідження" - СС. 136-195 . У передмові дослідник пише зокрема таке: "Проаналізовано результати археологічних досліджень на території м.Буська - колишнього літописного Бужська одного з найдавніших міст Волині. На сучасній його території знаходяться залишки чотирьох городищ 10-17 ст., що творять археологічний комплекс".
Ось деякі цифри про ці буські городища взяті із статті П.Довганя. Городище в передмісті Воляни - ймовірно залишки дерев*яно-земляного замку буського (руського) князя Давида Ігоревича. Розміри його 30-32 метри по валах, вал висотою до 3 метрів, глибина оборонного рову до 6 м., а його ширина 10-25 м. Часи 12-13 ст. Зараз тут стоїть дерев*яна церква св. Онуфрія - пам*ятка архітектури 1680 р. і дзвіниця - 1758 р. Мале городище у міському парку поряд з автобусною станцією - 11-13 ст. Під час розвідкових археологічних розкопок було знайдено багато решток предметів озброєння 13-14ст. Городище в передмісті Ліпибоки, на ньому тепер знаходиться один з найдавніших єврейських цвинтарів Центрально-Східної Європи. Залишки руського городища датуються 12-13 ст. Велике городище, одна з його давніх назв - "Нове місто", тут зберігся вал висотою до 3 метрів, рів оборонний глибиною до 10 метрів і шириною до 20 м. Сьогодні більшу частину городища займають будівлі Буської гімназії. Вал городища досліджувався і сягає кінця 10 ст. н.е.
Завдяки дослідженням Петра Довганя і його дружини виявилося, що Буськ не тільки багатий на знахідки часів Київської Русі, але й появилися знахідки ще з давніших часів, які до того тут були зовсім невідомі. Так біля будинку райдержадміністрації була знайдена археологічна культура "лука-райковецька" часів 7-8 ст., а біля самого палацу Бадені "пізнє трипілля". Ось ще цитата із вищезгаданої статті П.Довганя С.153 : "На городищі виявлено старожитності широкого хронологічного діапазону: від неоліту (культура лінійно-стрічкової кераміки, друга половина 5 тис. до н.е.) енеоліту (доба пізнього Трипілля перша чверть 2 тис. до н.е.) ранньозалізного часу (висоцька культура 9-7 ст. до н.е.)слов*янської та руської доби (9-13 ст.) до початку 19 ст. Основна ж їх кількість припадає на слов*яноруський час. ...Досліджено 500 м квадратних, глибина розкопів сягає від 1,5 до 4,5 метри... Досліджено 78 археологчних об*єктів... Археологічний комплекс у Буську можна досліджувати ще щонайменше 30 років. Він того вартий."
Цікавого археологічного матеріалу з цих і з попередніх розкопок є вже багато, такщо у майбутньому у Буську цілком нормально зможе працювати окремий музей Археології Надбужжя.
Починаючи з 2006 року вищезгадана наукова установа видає щороку "Вісник інституту археології". У третьому випуску за 2008 рік у цьому Віснику була надрукована своєрідна підсумкова стаття Петра Довганя "Буський археологічний комплекс: стан та перспективи дослідження" - СС. 136-195 . У передмові дослідник пише зокрема таке: "Проаналізовано результати археологічних досліджень на території м.Буська - колишнього літописного Бужська одного з найдавніших міст Волині. На сучасній його території знаходяться залишки чотирьох городищ 10-17 ст., що творять археологічний комплекс".
Ось деякі цифри про ці буські городища взяті із статті П.Довганя. Городище в передмісті Воляни - ймовірно залишки дерев*яно-земляного замку буського (руського) князя Давида Ігоревича. Розміри його 30-32 метри по валах, вал висотою до 3 метрів, глибина оборонного рову до 6 м., а його ширина 10-25 м. Часи 12-13 ст. Зараз тут стоїть дерев*яна церква св. Онуфрія - пам*ятка архітектури 1680 р. і дзвіниця - 1758 р. Мале городище у міському парку поряд з автобусною станцією - 11-13 ст. Під час розвідкових археологічних розкопок було знайдено багато решток предметів озброєння 13-14ст. Городище в передмісті Ліпибоки, на ньому тепер знаходиться один з найдавніших єврейських цвинтарів Центрально-Східної Європи. Залишки руського городища датуються 12-13 ст. Велике городище, одна з його давніх назв - "Нове місто", тут зберігся вал висотою до 3 метрів, рів оборонний глибиною до 10 метрів і шириною до 20 м. Сьогодні більшу частину городища займають будівлі Буської гімназії. Вал городища досліджувався і сягає кінця 10 ст. н.е.
Завдяки дослідженням Петра Довганя і його дружини виявилося, що Буськ не тільки багатий на знахідки часів Київської Русі, але й появилися знахідки ще з давніших часів, які до того тут були зовсім невідомі. Так біля будинку райдержадміністрації була знайдена археологічна культура "лука-райковецька" часів 7-8 ст., а біля самого палацу Бадені "пізнє трипілля". Ось ще цитата із вищезгаданої статті П.Довганя С.153 : "На городищі виявлено старожитності широкого хронологічного діапазону: від неоліту (культура лінійно-стрічкової кераміки, друга половина 5 тис. до н.е.) енеоліту (доба пізнього Трипілля перша чверть 2 тис. до н.е.) ранньозалізного часу (висоцька культура 9-7 ст. до н.е.)слов*янської та руської доби (9-13 ст.) до початку 19 ст. Основна ж їх кількість припадає на слов*яноруський час. ...Досліджено 500 м квадратних, глибина розкопів сягає від 1,5 до 4,5 метри... Досліджено 78 археологчних об*єктів... Археологічний комплекс у Буську можна досліджувати ще щонайменше 30 років. Він того вартий."
Цікавого археологічного матеріалу з цих і з попередніх розкопок є вже багато, такщо у майбутньому у Буську цілком нормально зможе працювати окремий музей Археології Надбужжя.
вівторок, 29 січня 2013 р.
Пошуки Мурсіанського озера.
Про це озеро згадує лише історик 6 ст. Йордан у своєму творі "Гетика". "Знаходили" це озеро : в устю ріки Драва, біля румунського міста Ісакча, також озеро Найзідлєрське і навіть озеро Ільмень - (М.Грушевський "Історія України-Руси" т.1, С.167), а ще озеро Балатон (О.Скржинська).
Отож Йордан "Гетика": "30. Скіфія межує із землею Германії впритул до того місця де народжується ріка Істр і розлягається Мурсіанське озеро, вона тягнеться до рік Тіри, Данастра та Вагосоли, а також до великого того Данапра..." "35. Склавени живуть від міста Новієтуна та озера названого Мурсіанським, до Данастра і на північ до Віскли..."
Ріка Дунай починається в горах Шварцвальда і протікає недалеко найбільшого альпійського озера Боденського, а через це озеро протікає ріка Рейн.Цими ріками, як відомо проходив кордон Римської імперії і тому володіння верхів*ями рік Дунаю і Рейну було важливою справою усіх сусідів цього кордону. Назву "Боденське" озеро можна вивести із кельтської мови "бодін" - "військо" з давньо-бретанської. Можна ще запропонувати, що "Мурсіанське" це трохи видозмінене слово "Марсінське" від латинського бога війни - Марса. Третій варіант: Дунай бере початок із "Чорного лісу" так перекладається "шварцвальд". В українській мові є такі слова: мур - цей регіон відомий своїм римським лімесом, мургій - масть майже чорного вола, мурий - темно-сірий, мурава - трава... За Прокопієм Кесарійським білі гунни проживали на південних берегах Каспійського моря, тоді очевидно, що найзахідніші гунни "чорні" проживали в регіоні витоку Дунаю - цілком закономірно.
А Витік Дністра, це не просто початок річки, а це ще членування гірської системи Карпат, на захід від цього витоку знаходяться Західні Карпати. Ось і маємо точний регіон проживання "склавенів" - від початку Дунаю до нашого Закарпаття, а землі "антів" це землі сьогоднішньої України, південь займали місцеві гунни, а схід України гунни-савіри. Перед тим, як "склавени" зайняли "свої" землі тут була римська провінція Норік. Автор "Літопису Руського" пише, що "...народ слов*янський - так звані норики, які є слов*янами". Правда сучасні археологічні дослідження спростовують цю думку - навпаки слов*яни прийшли у Норік і Рецію.
Є версія, що слово "анти" має іраномовне коріння, але найбільш ймовірно, що воно походить від грецького "анти" - "ворожий" . Коли слов*янські народи близче "присунулися" до античного світу - то відпали самі по собі їхні узагальненні цим світом (античним) назви "склавени" і "анти".
Отож Йордан "Гетика": "30. Скіфія межує із землею Германії впритул до того місця де народжується ріка Істр і розлягається Мурсіанське озеро, вона тягнеться до рік Тіри, Данастра та Вагосоли, а також до великого того Данапра..." "35. Склавени живуть від міста Новієтуна та озера названого Мурсіанським, до Данастра і на північ до Віскли..."
Ріка Дунай починається в горах Шварцвальда і протікає недалеко найбільшого альпійського озера Боденського, а через це озеро протікає ріка Рейн.Цими ріками, як відомо проходив кордон Римської імперії і тому володіння верхів*ями рік Дунаю і Рейну було важливою справою усіх сусідів цього кордону. Назву "Боденське" озеро можна вивести із кельтської мови "бодін" - "військо" з давньо-бретанської. Можна ще запропонувати, що "Мурсіанське" це трохи видозмінене слово "Марсінське" від латинського бога війни - Марса. Третій варіант: Дунай бере початок із "Чорного лісу" так перекладається "шварцвальд". В українській мові є такі слова: мур - цей регіон відомий своїм римським лімесом, мургій - масть майже чорного вола, мурий - темно-сірий, мурава - трава... За Прокопієм Кесарійським білі гунни проживали на південних берегах Каспійського моря, тоді очевидно, що найзахідніші гунни "чорні" проживали в регіоні витоку Дунаю - цілком закономірно.
А Витік Дністра, це не просто початок річки, а це ще членування гірської системи Карпат, на захід від цього витоку знаходяться Західні Карпати. Ось і маємо точний регіон проживання "склавенів" - від початку Дунаю до нашого Закарпаття, а землі "антів" це землі сьогоднішньої України, південь займали місцеві гунни, а схід України гунни-савіри. Перед тим, як "склавени" зайняли "свої" землі тут була римська провінція Норік. Автор "Літопису Руського" пише, що "...народ слов*янський - так звані норики, які є слов*янами". Правда сучасні археологічні дослідження спростовують цю думку - навпаки слов*яни прийшли у Норік і Рецію.
Є версія, що слово "анти" має іраномовне коріння, але найбільш ймовірно, що воно походить від грецького "анти" - "ворожий" . Коли слов*янські народи близче "присунулися" до античного світу - то відпали самі по собі їхні узагальненні цим світом (античним) назви "склавени" і "анти".
Підписатися на:
Дописи (Atom)